Наша література. Улюблені Українські твори.

[irpin]

немає ніякої окремої "правди" щодо геніяльності (негеніяльності) окремого літератора.

те, що було прочитане, перетравлюється в голові й душі саме в процесі читання, з додаванням сенсів здобутого особистого досвіду.

пушкін? геній, кон'юнктурник, домашній тиран і расист. вибирай що хочеш. комусь він - бахчисарайський фонтан - і вєсьолиє брєга салгіра.
а для мене (наприклад) - талановитий технар слова, який пароплавом з кавказу їхав з гарячкою, проклинаючи капітана, що витяг його наверх подивитися на якийсь чатирдаг, на який відверто було начхати.

ви фонтан той у бахчисараї бачили? сумнівний масштаб, як до витвору, але чудова легенда, яку пушкін переклав у риму, майже через рік, коли стали потрібні гроші і він витягнув сюжет, про який презирливо писав у подорожньому щоденнику.

з криму пушкін виїздив через перекоп, маючи нестерпну діарею, проклинаючи той ор-капу, про древність якого намагався розказати місцевий комендант. цікавив лише нужник, в якому він і просидів увесь час, поки напували коней. все.

кожен бере і розуміє з прочитаного своє. щодо пушкіна-мудака і його дуелі, то достатньо почитать матеріали поліцейського розслідування обставин. там цікавин багато.

[Комашки]

Ні.
Для мене було дуже погано, коли вона зіграла на пару з Ющенко на користь Януковича.
Я розумію, що Юлька була би ще гірше, але все ж таки, коли вони пропихували зечару мені було огидно.
З того часу до Забужки відношусь з пересторогою.

В мене таке з ВВ було. Коли Скрипка пішов на якийсь концерт на підтримку синяків, потім звісно вибачався та розповідав що то була помилка, але якось усьо.
Типу, неможливо водночас серйозно сприймати кацапську загрозу - з усіма її наслідками, в деталях та фарбах - й споживати творчість кацапів, або там колаборантів, навіть якщо вони чучуть й по мінутной слабості.
Правда, я по Забужко не в курсі що вона там робила, але не сказати що я так вже люто слідкую.

[Комашки]

Отож. А щодо таланту, то на безриб'ї і Пушкін талант, а варто тільки окунутися у світову літературу, то виявиться сірістю.

Й так по всій кацапській літературі. Або якісь переспіви світової культури для лаптєй, котрі її не читали. Або якісь автори поневолених народів.
Це якби Британія бігала та верещала "Йейтс наш поєт!!11", а Кіплінг був би етнічним індусом 

[Комашки]

немає ніякої окремої "правди" щодо геніяльності (негеніяльності) окремого літератора.

Ну, є окрема правда про те, що один окремий літератор сидить собі пише поезію розвиваючи власний стиль в межах культури власного народу. А інший окремий літератор сидить в кацапстані, й "вдохновляєццо" першим літератором 

[ЮАР]

Пушкін був абсолютно аморальний хмирь.
Починаючи з його походеньок у ліцеї (нагадую, що це був закритий заклад для хлопчиків) і закінчуючи Анною Керн, трахнув яку, він написав вірш "Я помню чудное мгновенье". А ще була Лізка Воронцова, яку Пушкін пойобував прямо в маєтку її чоловіка графа Воронцова, який люб'язно приймав цього мерзотника. А ще він пойобував жінку свого друга Карамзіна, і.т.д.
Робив карткові борги, і не завжди їх віддавав.

До речі достатньо почитати Велера "Памятник Дантесу", щоб зрозуміти якою мерзотою була ця волохата мартишка.

З приводу таланту, мабуть на фоні інших кацапів того часу, він виглядав не погано.

[irpin]

Пушкін був абсолютно аморальний хмирь.
..

та хєр з тим пушкіним, тут мова скоріш за наше відношення, розуміння і потребу в читанні. інколи, смисли бувають у несподіваному.

мій старший, наприклад, виписує новинки з купи видавництв і виключно українською. читає, але більше для того, щоб підтримати цим авторів і видавництва. ну, схоже на таку собі читацьку місію з його боку, не можу пояснити інакше.

я ще історію додам.  про своє:

колись був я молодше років на п'ятдесят. розбирали ми один будиночок, сільский клуб, під кап-ремонт. тобто курочили сцену, лаштунки і зривали паркет, ну таке.. і от, під підлогою сцени, між лаг, я знайшов пачку з "бєломор-каналом", що впустив якийсь роззява у далекому 1947 році. там було 4-5 папірос, які наші курці аж затряслися на віддай нам, бо хочеться спробувати, ну таке 

і тут я бачу, що вони, колупаючи паркет, гребуть старі пожовклі газети. тобто паркет вкладали на напір, х.з чому, не в тому справа. коротше, мене аж затрясло, коли я побачив, що то "красная звєзда" з матеріалами нюренберзького процесу.

звісно, пачку "беломора" я виміняв на умову, що хлопи дуже бережно колупатимуть решту паркету і не роздеруть на шмаття отой, як на мене, скарб. так відбувся ченч, мені дісталися штук 15 номерів за 45-46 роки, де з номера в номер друкувалися звіти з процесу. потім траплялися, звісно, випадки читати інші матеріали, але запах, фактуру і шрифт тієї знахідки я не забуду, мабуть ніколи.

п.с. малюнок на "бєломорі" відрізнявся від сучасного. схожий сюжетом, але мапа була геть інша.

п.п.с. газета мала купу агітації того часу, велич сталіна, одна навіть передноворічна, вірші, зворотній зв'язок тощо. інколи цікавий. наприклад, кілька номерів розносили в пух і прах твір польового "повєсть о настощем чєловєкє", геть на друзки і саму книгу і автора, звинувачуючи у брехні. причому, самі фронтові льотчики.

п.п.п.с. нажаль, ці випуски у мене не збереглися і пам'ять їх уже не віддасть, але там були не менш цікаві речі.


розповідаю це з несподіваної нагоди, що сталася днями. вона мало кому інтересна, тому обмежуся простою, але сердечною подякою людині, що присутня тут. маю зробити це публічно, друже ЮАР.  тепер отримаю продовження того далекого випадку у виданні майже такого ж віку, що й газети. 

[ЮАР]

Я проходив військову службу в ГДР.
Мешкали ми у старих німецьких казармах (просто пощастило, були "кубріки" на 7-10 чоловік, паркет, в коридорі білий кахель на підлозі, ...)
Одного разу я заліз на чердак і знайшов там цілий лантух дореволюційних книжок, в більшості то була серія "Морская бібліотека".
Лантух не фігура речі, книжки дійсно були у звичайному мішку як з під картоплі.
На жаль це було на першому році служби, і далеко не все вдалося прочитати, не було часу, та і сержантам не подобалось, коли я читав.

[Комашки]

Пушкін був абсолютно аморальний хмирь.

Навіть якщо б він був святий, це абсолютно нічого не змінює.
Русня й руснява культурка одне від одного не відокремлюються.
Русня - наш екзистенційний ворог, котрий ставить питання нашого знищення понад усе.
Яке в українця (а також, важливий момент - в усіх, кого може теоретично записати в українці та сама русня) має бути ставлення до русні, таке має бути й до культуркі.
Це перша, й достатня причина сформувати ставлення.
А всі інші факти, про вторинність, моральність й таке інше - це все просто... факти, на які можна було б звертати увагу якби ми були, припустимо, японцями й думали, що б почитати.