Я вважаю, що в них є базова емпатія. Просто пацани живуть й працюють в абсолютно хибній та дебільній парадигмі світу, де їм наприклад здається, що кацапстан можна зберегти, й з кацапстаном можна домовитися.
На мою думку, Джо Байден стрибнув реально вище голови, коли не обісрався почати підтримку України після того, як стало очевидно що тишком-нишком Київ за три дні no way.
Мною від нього очікувався потужний плям-плям, піцца в Польщі та могутнє укріплення граніц НАТи, ну й співчуття откриточкой до українських борців за свободу, в котрих на липень-серпень вже б почалися проблеми з ресурсами.
Так шо коли він не обісрався, й навіть швиденько склєпал якусь коаліцію підтримки України, від мене було тільки мовчазне здивування, й дуже примарна надія на те, що чувак запустив зміну парадигми.
Потім або його там трохи підгальмували братішкі по сєктє (враховуючи вік й факт, що в США не диктатура), або сам затупив, але факт є фактом: США всілося в раскоряку, бо хоче одночасно сосу-сосущіствовать з єдіной нєдєлімой рашинькой, але якось.. ну коротше, всі присутні в курсі.
Ситуація змінится в двох випадках. Перший - коли вони нарешті якісно модифікують той наркоманський тріп, який в них замість зовнішньої політики, в бік адеквату. Щоб чітко були вороги, чітко друзі, чітко плани, й так далі.
Другий - коли вони її знов-таки модифікують, але в бік самоізоляції, та іншого дегенератизму. В будівництво доріг, коротше.
Ні від чого більше (окрім речей типу атаки марсіан) воно не залежить.
