Жодна країна світу не вступала не те що у війну, а навіть в якесь маленьке протистояння з ворогом такого технологчіного й ресурсного рівня, з яким воює Україна. Ті самі євреї шахєда вперше побачили тоді, коли в Україні їх вже два роки як збивали.
Тому, за всієї поваги до єврейського народу та його досягнень по забезпеченню безпеки власної землі, 90% їхнього досвіду - це контрзасоби проти ішак-хабіба, котрий з водопровідної труби на гроші ООН шмаляє по прямій ракетою від фейерверку з цвяхами, паралельно присовуючи кізоньці проміж булочок.
Справжню повітряну атаку рівня "звичайний вівторок в Україні", Ізраїль переживав рівно два рази за історію, з підтримкою авіації та флоту союзників.
Таким чином, обмін досвідом та системами є звісно в будь-якому випадку корисним, але. Навіть якщо б Ізраїль чарівним чином передав нам весь Залізний Купол, я щось трохи сумніваюся що це зробило б велику погоду в ситуації з захистом.
Наприклад, коли їпаной руснє вдалося продавити ПРО Київа, вони спрямовували керовані ракети так, аби вони облітали місто по складній траекторії. Ніякою "розумною" та "діджитальною" системою це не передбачити, коли ракета ще над кацапстаном. А що ракета летить, скажімо, на Хмельниччину, а потім змінює тракеторію - так це з 2022 року в Україні оголошувалося.
В підсумку очевидного, основна користь від такої допомоги - психологічна для населення.