Україна ніколи не була в зоні інтересів США.
Оп оп оп, оооокрім того моменту, коли треба було в неї позабирати всю зброю, ну шоп говнішка-то нє случілось. То, шо інтереси у США були (та і є здебільшого) дебільними - це, я сподіваюся, все ж не провина України? Хоча мені тут і таке казали ))
І тим не менше своїм шаленим опором на який ніхто не розраховував вона викликала цей інтерес. США дали Україні майже 3 роки щоб вона стала на ноги, взявши на практично повне утримання. Невже ви реально розраховували що це продовжуватиметься вічно. Три роки це величезний термін. Американці вирішили що час пускати Україну у вільне плавання. То що тепер за таке рішення посилати їх нахуй взагалі? Якийсь інфантильно наркоманський підхід.
Інфантильно-наркоманський підхід - це сасущіствовать та відгодовувати рашиньку та все інше блядво планети десятиріччями. А потім, коли в них вже від захїдних грошей та технологій геть поїхав дах, та захтілося треьої світової - дати Україні 20 танків, й такі - ну шо, пацани, фьюіть! Впірьод, дайте відсіч третині планети, котру ми ще й розчухали.
Оце я розумію, закайфованість
взагалі-то, коли я спілкуюся з західними інфантилами, я чудово розумію, що чуваки нічого серйознішого за зоряні війни зі скайуокерами в цьому сенсі не вивчали (ну може ще якісь допоміжні мультики сформували свідомість). Там питань нема. А от коли ви мені починаєте розповідати, як Україна має видати піздов без перебільшення третині світу, й типу "нє, ну надо пробовать... а шо дєлать... та шанси єсть, або вийдєт, або тіранозавр, 50 на 50", то це мене трохи дивує.
З вашого боку дуже зручно завжди згортати обговорення на тих моментах, коли я починаю цікавитися деталями того, як це все складається у вас в голові.