Зміни в американській політиці, що назрівають після повернення Трампа, не є сюрпризом – вони неминучі. США знову починають торги, і головний предмет на столі – Україна. Давайте спробуємо розібратися, що це означає для всіх гравців і чому теперішній курс Вашингтона можна назвати не інакше, як "початком великого розміну".
Трамп і Путін: стара гра в новій упаковці
Трамп одразу виходить на головну сцену з Путіним та Зеленськім, щоб озвучити своє бачення майбутнього України. Всі ці розмови про "дуже тісну співпрацю" між Вашингтоном і Москвою можна перекладати просто: "Путін, що тобі потрібно, щоб ти зупинився?". А далі йде традиційний список побажань – від замороженого конфлікту до поступового зняття санкцій.
Трамп майстерно грає в персональну дипломатію, і тому вірогідність якоїсь угоди з Путіним зростає. Інше питання – чи є межа, яку він не переступить? Або ж він вирішить "продати" Україну заради більшої гри проти Китаю?
НАТО та Україна: реальність чи ілюзія?
Пентагон уже заявив, що членство України в НАТО – не "реалістичний варіант" для гарантії безпеки. Це означає, що ключовий пункт української зовнішньої політики останніх років може поступово перетворитися на фантом. Навіть більше – це дає сигнал Європі: "Хлопці, це тепер ваша проблема".
США не готові вести глобальну війну з Росією, захищаючи Україну. Вони хочуть залишити конфлікт на керованому рівні – достатньо гарячому, щоб стримувати Москву, але не настільки, щоб затягувати Вашингтон у глибоку кризу. Класична стратегія "контрольованої напруги".
Європа: приймайте рахунок
У новій реальності США більше не будуть головним спонсором війни. Відтепер європейці мають не просто підтримувати Україну, а й поступово перебирати на себе фінансовий і військовий тягар. Це означає, що Німеччина, Франція та Польща будуть змушені вирішувати, наскільки глибоко вони готові зануритися в конфлікт.
І тут виникає інший момент: чи готова Європа до великої гри без американської "страховки"? Навряд. Значить, Вашингтон акуратно зрушує баланс: ви фінансуєте Україну – ми концентруємося на Китаї.
Енергетичний тиск і дипломатія через нафту
Сполучені Штати готуються використовувати енергетичний важіль для тиску на Росію. Санкції, контроль над цінами, домовленості з Саудівською Аравією – все це частина нової стратегії. Мета? Створити умови, за яких Путін буде змушений шукати переговорів на умовах, вигідних для США.
Проте Кремль навчився жити під санкціями, а Європа поки що не готова до ще одного енергетичного шоку. Тому ця стратегія – гра в довгу.
Україна: що нам готують?
Окремо варто згадати про нещодавній інтерес США до українських ресурсів. Якщо міністр фінансів Штатів приїжджає до Києва з обговоренням постачання рідкісноземельних металів – це чіткий сигнал: Україна важлива не лише як поле бою, а й як сировинний актив. І ось тут головна небезпека: коли країну починають сприймати виключно як ресурсний придаток, політичні гарантії безпеки можуть відійти на другий план.
Висновок: що робити Україні?
Отже, що маємо? США розпочинають новий цикл торгів із Росією, посилюють тиск на Європу і починають розглядати Україну не як стратегічного партнера, а як актив для видобутку ресурсів. У таких умовах Києву потрібно максимально мобілізувати дипломатичні та військові ресурси, щоб не стати об'єктом чужих домовленостей.
А головне – нарешті зрозуміти: ніхто не подарує нам перемогу, окрім нас самих. США, Європа, Китай і Росія завжди гратимуть у свою гру. І наша роль у ній залежить не від їхніх рішень, а від нашої власної сили.