Тяжко глянуть; а згадаєм,
Так було і в Трої,
Так і буде. – Гайдамаки
Гуляють, карають,
Де проїдуть, земля горить,
Кров’ю підпливає.
Придбав Максим собі сина
На всю Україну,
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.
Максим ріже, а Ярема
Не ріже, лютує.
З ножем в руках на пожарах
І днює й ночує.
Не милує, не минає
Нігде ні одного,
За титаря ляхам платить,
За батька святого,
За Оксану… та й зомліє,
Згадавши Оксану,
А Залізняк: «Гуляй, сину,
Поки доля встане!
Погуляєм!» Погуляли.
Купою на купі
Од Києва до Умані
Лягли ляхи трупом.
