ЮАР, ти не шариш, все почалося звідси
Читати Репресивну Толерантність.
1965 рік.
https://www.marcuse.org/herbert/publications/1960s/1965-repressive-tolerance-fulltext.htmlТолерантність є самоціллю. Усунення насильства та обмеження примусу до рівня, необхідного для захисту людей і тварин від жорстокості й агресії, — це передумови створення гуманного суспільства. Такого суспільства ще не існує; рух до нього нині, мабуть, більше, ніж будь-коли, стримується насильством і примусом у глобальному масштабі. Як засоби стримування ядерної війни, як поліцейські заходи проти підривної діяльності, як технічна допомога в боротьбі з імперіалізмом і комунізмом чи як методи «упокорення» під час неоколоніальних розправ — насильство й примус пропагуються, застосовуються та виправдовуються як демократичними, так і авторитарними урядами, а населення, що перебуває під їхньою владою, привчають вважати таку практику необхідною для збереження статус-кво. Толерантність поширюється на політику, умови та моделі поведінки, які не слід було б терпіти, оскільки вони перешкоджають — якщо не знищують — можливості побудови життя, вільного від страху й злиднів.
Такий різновид толерантності посилює тиранію більшості, проти якої виступали справжні ліберали. Змінився політичний вимір толерантності: якщо щодо опозиції її застосування дедалі більше згортається — тихо й у конституційний спосіб, — то стосовно усталеного політичного курсу вона стає обов’язковою нормою поведінки. Толерантність перетворюється з активного стану на пасивний, із дії — на бездіяльність: принцип невтручання у справи чинної влади. Саме народ толерує владу, яка, своєю чергою, толерує опозицію в межах, визначених цією ж владою.
Толерантність до того, що є радикальним злом, нині видається благом, оскільки сприяє згуртованості цілого на шляху до добробуту — чи то пак до ще більшого добробуту. Толерування систематичного отупіння як дітей, так і дорослих засобами реклами й пропаганди; вивільнення руйнівних інстинктів в агресивній манері водіння; вербування та підготовка спецпризначенців; безсила й доброзичлива терпимість до відвертого обману в торгівлі, марнотратства та стратегії штучного скорочення терміну служби товарів — усе це не викривлення чи відхилення, а сама сутність системи, що культивує толерантність як засіб увічнення боротьби за існування та придушення альтернатив. Авторитетні діячі у сферах освіти, моралі та психології гучно протестують проти зростання рівня підліткової злочинності, проте вони не такі гучні, коли йдеться про демонстрацію — у словах, діях та зображеннях — дедалі потужніших ракет і бомб, що є свідченням «зрілої» злочинності цілої цивілізації.
