Петро Порошенко (2014–2019)
Оцінка дій влади щодо протидії корупції (2018 рік, КМІС / «Демініціативи»): Наприкінці каденції Порошенка близько 78–80% респондентів оцінювали боротьбу влади з корупцією як неефективну або повністю провалу, а ключовими причинними факторами називали брак політичної волі вищого керівництва держави та наявність корупційних зв'язків у близькому оточенні президента (зокрема через скандали в оборонній сфері, як-от справа «Оптимумспецдеталь» / «Гладковського»).
Довіра до антикорупційних зусиль: Навесні 2019 року (напередодні президентських виборів) понад 70% опитаних зазначали, що саме невиконання обіцянок щодо подолання корупції та впливу олігархів/оточення стало головною причиною втрати довіри до тогочасної влади.
Віктор Ющенко (2005–2010)
За каденції Віктора Ющенка соціологічні виміри фокусувалися на звинуваченнях у бік його найближчого оточення («любих друзів»):
Вплив оточення на президента (2005–2006 роки, Центр Разумкова / КМІС): Восени 2005 року, після гучного скандалу та заяви Олександра Зінченка про корупцію в оточенні президента, понад 55–60% респондентів вважали, що Ющенко покриває або щонайменше не реагує належним чином на корупційні дії своїх найближчих соратників (Петра Порошенка, Миколи Мартиненка, Олександра Третьякова та інших).
Оцінка викорінення корупції (2008–2009 роки): Наприкінці каденції Ющенка близько 85% українців вважали, що рівень корупції в країні не зменшився або навіть виріс у порівнянні з часами Леоніда Кучми. Головною провиною президента суспільство вважало слабкість інституцій, відсутність покарань для посадовців та фактичне попурання корупційним схемам у його оточенні
короче є ще зе куди рости
