В ті дні мені довелося поговорити з начальником маріупольської ДАІ Віктором Олександровичем Саєнком, який трагічно загинув під час бою 9 травня у Маріуполі. Це був нетиповий даїшник, і тим більше – нетиповий начальник. Таких, на жаль, мало в нашій країні. І справді боляче, що він вже не з нами…
Говорив красивою російською літературною мовою, але підкреслював те, що він – українець. Палкий патріот України і рідного краю. Серед підлеглих навів зразкову дисципліну. В розмові він пояснив головну суть того, що відбувається і відбувалось на Донбасі за останні 25 років:
«Ще наприкінці 80-х у нас почався справжній геноцид проти «середнього класу». Всіх, хто хоч якось фінансово піднімався з колін обкладали даниною, або просто вирізали родинами різнорідні відморозки. Вирізали навіть не десятками, а сотнями за рік. Зараз ви спостерігаєте наслідки такої «політики». Більшість населення – залякане і зомбоване «населення». На жаль… Це не означає, що нормальних людей немає. Є вони. Але впливу фактично не мають. Всім тут, на Донбасі, у всіх галузях керує різношерстний криміналітет. Між ними поділені всі райони і все, що приносить прибутки. Тут стало нормою, що злочинці і колишні гопники очолюють владні посади або й сидять у правоохоронних органах. Бандформування тут династійні або кланові. Кримінальні угруповання дуже небезпечні. Так, на весь Донбас давно наводить жах один начальник УБОЗу, який «підтягнув» своїх синів-відморозків та їх неадекватних друзів. Спеціалізуються на розбоях з убивствами. Жертв катують і вбивають. Після цього, користуючись посадою, справу просто «зливають».
Населення вже втомилося від цих безкінечних убивств і пограбувань краю. Кожне нове призначення з центру закінчується тим, що черговий чиновник просто максимально розграбовує все, що дозволяє взяти йому зайнята посада. Місцеві бандити закладають у голову краянам, що в цьому винні чиновники у Києві і центральна влада. Тому-то і треба «федералізувати» країну. Однак, це не усуває головної проблеми краю: на посадах дуже багато чиновників не на своїх місцях. Всі знають, що понад 90% посадовців сидять у кріслах за хабар. Реальних спеціалістів у нас фактично немає. Тому і живемо так, що на керівних посадах сидять ті, хто не на своєму місці…
Питання мови у нас взагалі не існує. Є купка відморозків-україноненависників, але це ніяк не відображає реального ставлення населення до питання. Більшість селян у нас говорять суржиком. Саму ж «проблему» штучно нагнітають перед виборами, невротизуючи населення надуманою проблемою для відволікання уваги від головного – животіння населення в умовах криміналізації краю…»
Після звістки, що Віктор Олександрович Саєнко загинув, стало невимовно шкода за цю справді велику і світлу людину. Терористи йому давно погрожували, родину довелося переховувати, а сам він розумів, що знаходиться на вістрі атаки, і відступати вже нема куди… Царство Небесне цьому великому чоловікові! Мабуть і його включили до «розстрільних списків»…
