хорошее нам место для страны досталось
мне нравится 
Колись дуже давно Бог ділив землі між різними народами, і кожному дісталося те, чого він бажав.
Розійшлися щасливі народи по своїх нових домівках. Аж ось до стомленого Бога підійшов чоловік, і боляче було дивитися на нього: худий, босий, у латаній-перелатаній сорочці, а на руках — важелезні кайдани.
“Ледве вибрався я з неволі, — сказав чоловік. — Дай мені, Боже, хоч клапоть землі”, “Пробач, дитино, — відповів Бог. — Усі землі роздав, усі народи наділив. Нічого не лишилося”.
Схилив у тузі голову бідолашний чоловік.
“Гаразд, — нарешті промовив Бог. — Є в мене окрайчик землі, для себе залишив. Що ж, бери та будь щасливий”.
А від того окрайчика, що його Бог тому чоловікові подарував, і пішла назва “Україна”.
