Моя думка така:
Виходимо з аксіоми, що Донбас - це Україна.
Відповідно, всі зрадники (чінуші, що вивішували на адмінбудівлях ганчірки ДНР; менти "на сторону народа", всі ці "народні мери" та інші алкашіз гопотою) з переговорного процесу виключаються апріорі як зрадники України, частиною якою є Донбас. Цим найвища нагорода - якщо не прихлопнуть в ході АТО або не дуже багато років дадуть після арешту. А щастя таким - якщо обійдеться ураженням в правах або депортацією.
А от з проукраїнською верствою Донбасу, дійсно, можна і треба сідати за круглі столи, щось там планувати, розробляти стратегії. Бо Донбас таки дійсно регіон специфічний, з купою власних проблем, які треба якось вирішувати. Врешті-решт, в Україні дійсно немає стратегії розвитку цього регіону, і це також проблема. Але, звичайно, ніяких преференцій - на загальних засадах.