СЛОВО "УКРАЇНА" СТАРШЕ ЗА СЛОВО "Рѡсїѧ" НА 200 РОКІВ! Лекція історика Олександра ПаліяЛекція історика Олександра Палія:
"...В кириличному записі слово, за звучанням (але не за написом) схоже на слово "Росія" - а саме Рѡсїѧ - було вперше застосоване у Греції в 1387 році щодо титулу Київського митрополита (!) - і звучав цей титул як «митрополит Кыевскый и всея Рѡсїѧ». Наголошу - ні до якої Росії в її сучасному значенні це слово не мало жодного відношення! Греки називали Русь по -своєму, і митрополит, перебуваючи у Візантії, використав їхнє написання для позначення Русі, а не Московії і не Залісся!
Хай московити спробують вимовити оте "Кыевскый" з титулу Київського митрополита Кипріана! Якого, до речі, московський князь Дмитро Донськой виганяв з Москви через його співпрацю з Литовськими і Київскими князями.
Слово "Україна" вперше з’являється у літописах у 1187 році. Усі перші згадки назви "Україна", зокрема літописні 1187, 1189 і 1213 років, підтверджують, що слово "Україна" в той час було синонімом до слів "князівство", "земля", "країна".
Для мене цілком очевидно, що джерельно-прозоре значення слова України як синоніма слово "країна", "князівство", могло століттями дискутуватися виключно завдяки забороні читати першоджерела.
Приміром, у першому літописному повідомленні про Україну від 1187 р. йшлося, що за Переяславським князем Володимиром Глібовичем «тужила вся Україна». Значна частина Переяславського князівства була віддалена від кордонів Русі навіть більш, ніж сам Київ. Тож, яка околиця? Слово «Україна» не могло означати й околиць князівства. Тому що не зрозуміло, чому про князя тужили саме прикордонні землі, а не все князівство. Якби тужили виключно прикордонні землі, абсолютно логічно літописцеві було б вказати, як ставилися до цього інші, серединні землі князівства.
Під 1189 роком у літописі про князя Ростислава Берладника згадується, що він приїхав «в Україну Галицьку» (князь в’їхав у князівство володіти ним як одним цілим, а не якимись його околицями).
У Галицько-Волинському літописі 1213 р. є запис: «Данило ж повернувся додому і їхав з братом і прияв Берестій, і Угровеськ і Верещин, Столпе, Комов і всю Україну». Тобто знову йдеться не про околиці, а про все князівство Забужжя з центром в Угровеську (нині городище у с. Новоугрузьке Любомльського району на Волині).
Відомі повідомлення наших літописів про польських князів, які після походу на Галичину й Волинь верталися «в свою Україну», тобто у власне князівство.
Є безліч письмових і друкованих підтверджень, що вживання назви Україна в літературі 12–17 ст. однозначно свідчить, що термін «Україна» вживався як синонім «князівства», «землі». Україна позначає «наше князівство», «наша земля», «країна». І нині по–українськи слово «країна» означає власне країну.
Тож, окраїною чого могли бути неодноразово згадані в літописах Чернігівська Україна, Сіверська (Новгород–Сіверська) Україна, або, тим більше, Київська Україна?
Є Пересопницька Євангелія 1556-1561 років, де є згадка про "Оукраины Иоудейскыя". Це прямий переклад з Євангелії церковнослов'янського терміну "страны Иудейския".
Зрозуміло, що до питання перекладу Євангелійних текстів в ті часи ставилися надзвичайно ретельно.
Тобто "ОУКРАИНА" = "СТРАНА".
Є загальновідомим церковнослов'янсько (тобто староболгарсько)-український словник Памви Беринди "Лексикон словенороський", 1627 рік.
Тут взагалі є прямий переклад: "СТРАНА = КРАИНА". Чорним по білому, церковнослов'янськими літерами.
Яких вам ще треба доказів, друзі? Щоб забути маячню, яку Москва могла вкладати у вуха світові лише тоді, коли могла заборонити читати?
Цікаво, що колись у нападі наукової відвертості, українське походження назви "Русь" визнав навіть москвофіл Толочко. Ось як він писав про це у газеті "Дзеркало Тижня":
"Вочевидь, "Русь" - дуже давнє слово іраномовного походження, пов`язане з назвами сарматських племен (роси, россомони, роксолани). Десь на межі VIII - IX століть воно закріпилося на середньому Дніпрі й перейшло на слов`ян. Не випадково літописець писав: "Поляни, іже нині зовомая Русь". Інакше кажучи, слов`яни з племені, яке стало ядром давньоруської держави, спочатку іменувалися полянами, але потім на них поширилася назва "Русь"... Вочевидь, зі словом Русь пов`язані й давні імена річок – Росі, а також її приток Росави й Роставиці"...
Сучасна Румунія запозичила свою назву від Риму. За часів Середньовіччя Німеччина офіційно називалася "Священною Римською імперією", хоча внесок германців у римську історію обмежувався переважно тим, що германські племена зруйнували Рим. Китай багаторазово змінював свою назву -- ім'я походило від імен правлячої династії. Франція свого часу звалася Галлією, Англія -- Альбіоном, Іспанія -- Іберією.
Щодо Росії історії відомі назви РРФСР, Московія, Залісся, Суздаль і Мерямаа..."