Я писав про створення власних ТНК, українських. А не про те, щоб в Україні як в Китаї та Латинській Америці світові ТНК розміщували свої застарілі та шкідливі виробництва. І не порівнюйте Мексику і її людський капітал з нашим. У них можуть бути лише сировинні ТНК, де люди ніщо як болото і раби. А ми можемо мати ТНК постіндустріального світу. Тому жити нам має стати точно краще
ТНК - транснаціональні корпорації за визначенням, вони національні лише умовно. Стосовно ТНК постіндустріального світу - ви певною мірою дивитеся через рожеві окуляри.
ТНК постіндустріального світу - я так розумію, мова про робототехніку, виробництво ПЗ, фармацевтику, аерокосмічну галузь. То мушу вас розчарувати, але в Україні немає успіхів в цій сфері, що залишилося, так це базовані на дослідженнях СРСР виробництва, наприклад Антонов та Південмаш.
Єдине що, певною мірою наперекір усьому, в нас є така-сяка індустрія з виробництва ПЗ, однак майже виключно для як аутсорсинг, власних розробок і відомих за кородоном фірм немає.
Що об'єднує ці галузі економіки - так це наукомісткість. Ну, скільки в нас виділяється на науку, Вам, гадаю, відомо. До всього додам, що більшість із цих коштів розкрадаються або йдуть на створення видимості існування української науки. В той же час молоді здібні науковці їдуть за кордон, бо в нас вони не можуть прожити, займаючись улюбленною справою.
Проблема наукомістких галузей економіки в тому, що спочатку треба планомірно й протягом років вкладати в науку для того, щоб була можливість скористатися результатами наукових досліджень. Китайці вкладають астрономічні (й за мірками України нереальні) кошти в науку, але до сих пір не отримали ще переваги (набагато краще в них виходить копіювати західні розробки). Американці вкладали в космічну галузь кошти багато років, й тільки зараз у них починається ера приватних корпорацій в космічній галузі. В ту ж Кремнієву долину США вкладали гроші з 1930-х рр., і тільки в 1970-1980-х отримали комерційну індустрію ПЗ та комп'ютерів.
Питання, звідки Україні взяти гроші для того, щоб підтримувати науку весь той час, поки дерево науки буде рости.
З іншого боку, маємо приклад Естонії, яка зробила ставку на комп'ютеризацію, електронний уряд і малий бізнес. В результаті Скайп, створений в Естонії й куплений згодом Майкрософт за 8,5 млрд. дол., стоїть сьогодні майже на кожному комп'ютері.
Маємо приклад Польщі, яка зробила ставку на швидкі економічні реформи та малий бізнес і, як наслідок, майже не постраждала в кризі 2008 р.
Тому Україна має шукати свою нішу на світовому ринку, усвідомлюючи, що в багатьох галузях економіки ми вже серйозно відстали від інших. І мабуть варто не стільки намагатися догнати інших, як, насамперед, забезпечити умови для бізнесу в Україні, в першу чергу малого та середнього, тому що те, що добре для малого бізнесу (спрощення звітності, помірні податкові ставки, низький рівень корупції, прозорі правила гри), є добрим і для бізнесу великого.
А великій бізнес, як такий, певним чином будується на здатності домовлятися із владою, різними методами (недарма так багато повідомлень про хабарі урядовцям від ТНК в усьому світі), і ставить на перше місце прибуток, а не шкоду екології та суспільству (українські олігархи як приклад, але таке саме відбувається і в інших частинах світу).