14.07.2014
Експерт радить тактику «осушення болота» проти «ЛНР» та «ДНР»
Голос Америки
Після того, як українська армія відстояла Слов’янськ, Україна як ніколи близька до поворотного моменту для позитивного розв’язання ситуації сході країни – вважає президент Джеймстаунівського фонду Ґлен Говард. Тепер і психологічна, і тактична перевага за українськими військовими, чого не можна сказати про президента Російської Федерації. Втім, загроза ще більшої ескалації конфлікту поки що продовжує висіти над Східною Україною дамокловим мечем. Як діяти в ситуації гібридної війни і чому загострення конфлікту може відбутися після фіналу Чемпіонату світу з футболу, Ґлен Говард розповів в інтерв’ю «Голосу Америки».
– Як Ви оцінюєте антитерористичну операцію на сході України?
– Я думаю, що президент Порошенко дуже прагматично підійшов до цього питання. Він зрозумів, що половина населення на сході країни не цілком підтримує центральний уряд у Києві. Тому, його стратегія спершу сісти за переговорний стіл із повстанцями, у яких були свої вимоги, а вже після – вести військовий наступ, була дуже продуктивним шляхом боротьби із російською пропагандою, яка стверджує, що в Києві не уряд, а зграя бандитів. Це тому спершу було оголошено 10-денне перемир’я, яке як ви знаєте, було порушене бойовиками. Рішення Порошенка продовжити військовий наступ після цього стало дуже розумним кроком.
Звільнення Слов’янська показало, що українські військові в співпраці з Національною гвардією здатні взяти кордон під контроль. Цим вони, по-суті, перекрили постачання зброї сепаратистам і тепер можуть зосередитися на тому, щоби брати у кільце місто за містом, де переховуються повстанці й завдавати точкові удари, аби знищити бойовиків. Адже що сталося у Слов’янську? Сепаратисти опинилися повністю відрізаними від постачання. Через загрозу потрапити у повне оточення, вони мусили тікати до Донецька. Це те місце, куди зараз перебрався Стрєлков. Але тепер він набагато далі від кордону і від шляхів постачання. Нині над ними нависла реальна небезпека.
– Про ще може свідчити стратегія застосована українськими військовими у Слов’янську?
– Рінат Ахметов просив не бомбардувати Донецьк. На що Порошенко дуже грамотно відповів, що вони не планують цього робити і будуть відповідати за кожен свій крок, тому що хвилюються – як це трактуватиме російська пропаганда. Але, думаю, Ахметов просив, щоби не було широкого бомбардування. Стратегія, яку ми спостерігали у Слов’янську – це дуже точні удари українських військових.
Я переконаний, що вони досконально знають, у яких саме спорудах Луганська зосереджені сили бойовиків і те, що вони намагаються робити – це завдавати точні удари, аби знищити саме бойовиків. Саме тому ми бачимо застосування авіації в Луганську. Я думаю, що ціль (українських військових – ред.) – знищити лідерів бойовиків, а тоді вже позбутися й самих повстанців. Я не здивувався б, якби у Донецьку відбулися точні авіаудари націлені на Стрєлкова і лідерів донецьких повстанців.
– Зараз дуже багато є інформації про те, що проти України ведеться гібридна війна. Що важливо знати, щоб їй протидіяти?
– Один із компонентів подібного типу воєн, це коли на найменшу перемогу, противник реагує новим типом атаки. Саме тому, коли український уряд взяв Слов’янськ, наступного дня в центрі Донецька вже були тисячі людей, які зібралися, щоб продемонструвати підтримку «ДНР». Це дуже гарний приклад того, як застосовується пропаганда у військових діях. Як тільки український уряд отримав перемогу, цю перемогу спробували знецінити в очах людей і зробили хід у відповідь. Треба бути дуже уважними до таких речей.
Крім того, треба мати на увазі, що Путін збирається до Бразилії на Чемпіонат світу з футболу, деякі мої колеги з Москви вважають, що Путін не буде нічого робити у Східній Україні до кінця Чемпіонату. Особисто я не вірю, що він не піде на інтервенцію Східної України взагалі. Для того, щоб просто фізично окупувати цю територію йому знадобиться щонайменше 200-300 тисяч чоловік. І при цьому він розуміє, що українська армія і Національна гвардія мають зовсім інший рівень підготовки, ніж навіть 30-60 днів тому. Кожного дня українська армія стає сильнішою і сильнішою. Один лиш цей факт буде стримувати Путіна від інтервенції в Східну Україну.
– Але проросійські сепаратистами там все одно залишаються?
– Якщо говорити про повстанців, то ми уже спостерігаємо розбрат в їхніх рядах. Тепер ми бачимо Стрєлкова, який вибачається за ті неподобства, що відбуваються в Донецьку. Адже нині всі ці найманці, які прийшли в Донецьк із Слов’янська, Чечні чи той же батальйон «Восток» – займаються грабежами і розбоєм, і все це має соціальний вплив. Саме тому Стрєлков закликав до припинення безпорядків і вибачився. Але слід розуміти, що ця його заява – знак про те, що у лавах повстанців починається внутрішній розкол.
Тому все, що зараз має робити Україна – підходити до дислокації бойовиків все ближче і ближче, ізолювати їх, обрізати їм коридори отримання допомоги. Це називається стратегією осушення болота. Час – головний фактор, який грає на руку Україні.
– Війну на сході України часто порівнюють з російсько-грузинською війною у 2008 році. Чи може Україна в результаті військових дій на сході і собі отримати заморожені конфліктні території?
– Почнемо з того, що Україна – не Грузія. Населення Грузії – 3 мільйони чоловік. Армія Грузії – 15-25 тисяч чоловік. Україна величезна країна. Одна з найбільших країн Європи за територією майже рівна Франції. Україна має власний військово-промисловий комплекс і здатна виробляти своє озброєння. Всі ці перемоги, які українська армія здобула на сході країни, вона здобула без жодної допомоги з боку Заходу. Так, була якась невеличка підтримка, але все одно це ваші перемоги!
Думаю, зараз Україна як ніколи близька до поворотного моменту. Якщо Луганськ здасться, питанням тижнів буде, щоб Донецьк поступився також. Я в цьому сенсі дуже великий оптиміст, але новини про бої біля Луганського аеропорту можуть значити, що повстанці хочуть продовжувати боротися і можуть почати урбаністичну війну, що для України є абсолютно новим явищем. Так, психологічна перевага зараз на українській стороні, і аж ніяк не на стороні Путіна, але треба розуміти, що небезпека поки що залишається також.
