на радість диванній сотні - у сотні Христа (Корчинський) з'явилося кілька воїнів, що викладають свої враження у фейсбук.
Attila Szellei-Dovzhenko
Штурм передмістя Донецька
Один з підрозділів Братства воює на Донбасі. Вночі ми висунулися під Донецьк. Район який належить звільнити,спочатку точечно бє артилерія та авіація. Рано вранці в район входить бронетехніка і ми ховаємся за її бронею. На початку передмістя нас стримують вогнем сепари,усі залягли,хто ховається за бронею. Бетери працюють по снайперах і ми просуваємося далі. Зайшли в район і почалася зачистка. Бронетехніка просувається далі. я і ще двоє моїх друзів заходимо на подвіря приватного будинку. Чую А-а-а крик товариша і бачу як він падає. Куля влучила йому в ногу,одразу з криками падає поранений мій другий товариш. У мене біля голови летять кулі. Я несамовито перестрибую через паркан падаю в якийсь курятник. Починаю кудись відстрілюватися.Наші вже нам допомагають і ведуть вогонь по висотньому будинку з відки поранили товаришів. До нас вже підбігли і починають витягати поранених. Друзям накладають жгути. Розрізаю штани,корєшу другий вже накладає повязкк,їх забрали до лікарні. Прочісуємо усі вулиці.Людей майже нема або усі поховалися,магазини пограбовані негідниками сепарамі.Містечко незважаючи на обстріли ціле. Вийшли на край району де більш міцніше тримають оборону кацапи.За час перемиря навіть повноційні доти позаливали. На межі звільненого району і наступного триває бій бронетехніки.яка має закріпитися у звільненому районі. Кацапи з сепарами намагаються йти в контр атаку.Обходять нас з флангу.Ми потрапляймо під мінометний обстріл.Усі зариваються хто де. Я лежу біля колеса камазу і бачу як від прямого потрапляння міни злітає у повітря приватний будинок.Нас викурюють.Далі не має змоги лишатися. Допомоги чекати нема від кого. Ми вириваємося з під обстрілу. Мипочинаємо вшиватися.З приватних будинків де ми стояли нічого не лишилося. Ми виходимо з району,до бази йшли пішки.Вздовж лесопасадкі нас знову криють міни.Не було так страшно як дивно.Сепари вміють непогано вести і крити вогнем.Це було чудо що під мінами ніхто не загинув.Звільнений район став більше нашим ніж їхнім танки бмп там закріпилися,артилерія не дала змоги сепарам контр атакувати.Далі ми зустрілися з нашими хлопцями,які іншими шляхами вийшли з під вогню. Усі раді були бачити один одного,обіймалися і розповідали кожний свою фронтову історію))
