Поэзия АТО.

[Южанин]

Душа солдата- раненная птица

Она всё время рвётся в небеса

И по ночам солдату часто снится

Его любимой русая коса


Не долог сон и скоро пробуждение

И снова бой и строчит автомат

Стреляй смелей забудь про сожаление

Иди вперед и не смотри назад



Ведь за тобой твои поля и реки

Твои родные сердцу города

Не думал ты что в 21 веке

Придет на твою родину беда



Пусть знает враг, что в нашей правде сила

Свою мы Украину не сдадим

Его судьба холодная могила

Мы на своей земле, а значит ПОБЕДИМ!

Дмитрий Воронин 2014 г.

[kod_2]

Палає на сході жито,
Розколює два світи.
Чи маю я право жити?
Якщо догораєш ти?

Упали роки крізь сито,
Чверть віку - не вік нести.
Чи маю я право жити,
Якщо умираєш ти?

Над житньо-небесним краєм
Чорніють німі хрести.
І рай вже не буде раєм,
Якщо пропадаєш ти.

Укриє ті рани жито,
Там маки почнуть цвісти...
Я буду ще трохи жити,
І вічно житимеш ти.

(11.07.14)

[Astra]

Палає на сході жито,
Розколює два світи.
Чи маю я право жити?
Якщо догораєш ти?

Упали роки крізь сито,
Чверть віку - не вік нести.
Чи маю я право жити,
Якщо умираєш ти?

Над житньо-небесним краєм
Чорніють німі хрести.
І рай вже не буде раєм,
Якщо пропадаєш ти.

Укриє ті рани жито,
Там маки почнуть цвісти...
Я буду ще трохи жити,
І вічно житимеш ти.

(11.07.14)

Відомий автор?