
Не полінився, переклав...
ВостаннєВід миті, коли тримаєш свою дитину на руках
Ти ніколи не будеш такою як раніше
Ти, можливо, будеш нудьгувати за тим, якою ти була до цього,
Коли в тебе були свобода і час,
І ні про що особливе ти не дбала.
Ти пізнаєш втому, якої до того ніколи не знала,
І дні одноманітні будуть іти один за одним,
Повні годувань і дитячих відригувань,
Заміни підгузників і плачу,
Ниття і боротьби,
Сну і безсоння,
І це виглядає як нескінченне коло,
Але не забувай...
На все є остання мить.
Прийде час, коли ти востаннє нагодуєш свою дитину.
Вона засне на тобі після довгого дня,
І прийде той останній день, коли ти триматимеш на руках сплячу дитину.
Одного дня ти нестимеш їх на боці, а потім поставиш на ноги,
І вже ніколи не візьмеш на бік знову.
Одного вечора ти митимеш їхні голови у ванній,
І від того вечора вони захочуть митися самі.
Вони триматимуть тебе за руку, щоб перейти вулицю,
І потім вони ніколи не простягнуть для цього руку знов.
Вони заскочуть до тебе в кімнату опівночі, щоб ти їх приласкала,
І це буде остання ніч, коли вони це зроблять.
Одного дня ти співатимеш пісеньку про автобус
І відповідно жестикулюватимеш,
А потім ніколи вже не заспіваєш цю пісеньку дня них знов.
Вони поцілують тебе біля шкільних воріт,
А наступного дня захочуть іти до школи самі.
Ти прочитаєш останню казочку на ніч і витреш востаннє замурзане личко.
Вони побіжать до тебе із вікритими обіймами востаннє.
Справа в тому, що ти навіть не знатимеш, що це востаннє
Аж до миті коли вже не буде часу.
І навіть тоді ти не одразу це збагнеш.
І коли ти живеш в ці часи,
Пам“ятай, що цих митей так багато,
І коли вони всі позаду,
Ти благатимеш хоча б про одну.
Востаннє...