Широкому загалу і владі були байдужі зусилля, ініціативи, акції патріотично налаштованої меншості, починаючи від самого початку незалежності. Бо влада і більшість громадян переймалися облаштуванням власних інтересів хто як міг.
На всіх нас (а в Одесі нас і так було небагато) дивилися як на нав“язливих і “озабочєнних“ укрАінскіх націоналістов, яким вєчно больше всєх надо.
Воно у Львові чи Франківську дуже легко було бути “патріотом“, але не в Одесі де професора фізики забивають мало не до смерті за те, що він активно працєю в НРУ. В подібних умовах і атмосфері я відпрацював на громадській ниві майже 10 років. І руки опустилися після похорону Чорновола, коли стало зрозуміло, що практично все було намарне.
Як виявилося, все ж не намарне, бо певна добра спадщина залишилася, але ціна за подібне суспільне прозріння - дуже висока. Я підозрюю, що якби х...ло не вдерся, то можливо і прозріння не було б.