Дехто з переселенців повертається назад, хто не зміг влаштувати життя тут. А там і гуманітарка якась перепаде і комуналку ніби поки можна не платити. Також теоретично туди можуть поїхати пенсіонери, які очікують отримувати 2 пенсії. Але туди навряд чи поїдуть ті, хто там не жив і не знайомий зі специфікою регіону.
Ну яка ж там цікаво специфіка регіону?
Те ж саме що і в Запоріжжі і в Дніпрі.
Влаштувати життя можуть люди, що налєгкє. Наприклад в схемі "30-40 років він, вона, троє дітей, професія програміст".
А якщо "40-50, він, вона, діти, хворі батьки." Тут вже на порядок складніше.
Професія шахтар, або ще якась специфічна.
Вот это конкретное дело - создать информационный портрет зараженного "русским миром".
С массой деталей.
А специфика есть. Опять же - все в деталях (хотя суть понятна - еще с совковых времен заряжена программа на подрыв Украины изнутри).
Навскидку из особенностей по которым можно отличить донецких например:
1. При сколь-нибудь длительной беседе, обязательно
между делом упоминают какую-нибудь отталкивающую (по замыслу - пугающую) мерзость. Например о том, как чего-нибудь воровал или "сидел на малолетке" (что в последствии оказывается просто враньем) т.п. Чтобы опасались и уважали.
2. Вообще очень специфическая манера разговора, в которой сочетаются какие-то
заготовленные мудрености и неожиданные оскорбления. Например: "Платон мне друг, но истина дороже - это понятно тебе, скотина?.." Это встречается конечно везде, но по массовости - чисто донецко-луганская фишка.
3. При общении часто можно поймать на себе взгляд в котором читается: "а ведь я могу сейчас тебя по голове табуреткой навернуть, а ты даже не ждешь, стоишь затылком близко и руки опущены - сразу видно лох".
4. Само-собой - набившые оскомину бесконечные мантры "Киев виноват в том, что...", "услышьте нас..."
И т.д. и т.п.
Так что еще раз - специфика есть. Очень много заряженных высокомерием и самоуверенностью сверхчеловеков (в ницшеанском смысле - не признающих своей вины и слабости), у которых с одной стороны страх перед Россией,
в котором они не способны себе признаться по причине того самого "ницшенства" с уголовным душком (хотя очевидно же - все разговоры о любви к России заканчиваются рассказами о том, какая она страшная, - вот и вся "любовь"), с другой стороны - программа на разрушение всего украинского и обвинения Киева хоть в чем-нибудь ("наши дочери на панели, потому что в Киеве жовто-блакитный флаг" (с), "Киев был виноват перед нами в том, что мы вынуждены были позвать Путина, а теперь виноват в том, что не смог его прогнать, и еще виноват в том, что не хочет ему подчиниться, и еще виноват что не признает свою вину" и т.п.)
Но я уверен - это все переваривается.
И даже без физических конфликтов. По моим наблюдениям - через два года люди начинают серьезно меняться, а через лет пять - изменения уже выглядят необратимыми. При все при этом, повторюсь - просто оставаясь там,
опять помогаешь врагу.
Каждый оставшийся там - это минус. К нашей нищете, к страданиям и смертям пенсионеров, бедных людей, больных умирающих от нехватки денег на лекарства и не рожденных. Оставшиеся там - это разрушение нашей страны и в конечном итоге нехватка денег на все - в т.ч. и на них.
Надо всех кого можно забирать. Тем более - пожилых и больных людей, детей и т.п.