До речі щодо наголосів.
Зараз є можливість порівнювати радянське і західне не зі слів, а самостійно - завдяки Інтернет.
Так от якщо наприклад взяти старі радянські науково-популярні фільми, та порівняти їх з американьскими, то впадає в очі одна цікава деталь.
Радянські фільми диктор начитує дуже тренованим правильним голосом, так само як і американські. Але у радянських фільмах акцент часто ставлять не там де цього потребує зміст, а там де це буде гарно виглядати (безвідносно змісту). Тобто це мабуть звичайний професійний актор просто читаючи чужі думки не розуміє, що там насправді головне, а що вторинне (на відміну від американських - там чомусь все правильно і органічно). І саме в радянських фільмах часто буває так що важлива інформація йде такою незрозумілою "скоромовкою", а другорядна інформація - голосно, чітко (навіть занадто - відволікаючи).
Це дає зайвий привід зробити висновок щодо того, хто у кого крав не тількі ідею а і форму.
Тобто нездатність правильно визначати вторинне і головне може бути ознакою сліпого (хай дуже старанного) копіювання без розуміння змісту, та розуміння справжніх причин тих чи інших акцентів. Звісно таке рано чи пізно призводить до маси помилок і нарешті загального краху.