Ось уже більше 20 років я живу в країні, в середовищі, де багато років не припиняються мовні баталії. Ця країна, це Канада, Квебек.
Як часто я ловив себе на думці от би нам українцям навчитися так мудро і цивілізовано відстоювати свої національні, мовні права,
як це роблять канадські франкофони (квебекуа). До речі, їхні досягнення вже оцінили прибалтійці, взявши знаменитий Квебецький мовний закон
(Charte de la langue française la Loi101)
http://fr.wikipedia.org/wiki/Charte_de_la_langue_fran%C3%A7aise за основу для своїх національних мовних законодавств.
Закон цей є настільки жорстким по відношенню до англійської мови, що українцям напевно важко буде повірити,
що такі норми існують в реальному, цивілізованому суспільстві.
Я часто запитував своїх знайомих і англо- і франкофонів, чому для них мова - це так важливо.
Відповіді бували різними, але все зводилося до одного - без мови немає народу.
Звичайно, українці мусять вчитися в цивілізованих народів як вирішувати мовні та етнічні питання,
але не треба забувати одну надзвичайно важливу українсько-російську особливість- наші мови дуже схожі.
Саме ця близкість робить неможливим утвердження російської, як другої державної чи офіційної. Чому?
Тому що це призведе до цілковитого знищення української мови. Мова це не бізнес де конкуренція є нормальним явищем.
Зникне українська мова- зникне українська держава, без сумніву.
Не треба ілюзій, не буде ніколи існувати дві чи більше російськомовних держав.
Сильніша з цих держав рано, чи пізно проковтне слабшу. Навіть якщо цією сильнішою, з часом, стала б Україна,
приєднавши до себе Московію чи навіть Білорусь вона перестала б бути Україною, навіть якщо б і називалась Україною.
Це був би Русскій Мір із всіма його прєлєстями.
В близкості української мови до російської є один дуже позитивний момент - її можна досить швидко і легко вивчити, було б бажання.
Російськомовні українці не повинні відчувати жодного дискомфорту живучи в Україні,
вільно користуватися російською, але державні службовці, журналісти (!!!) армія і поліція повинні володіти державною мовою.
Якби теперішні силовики на Донбасі були б україномовними то нам не довелося б прислухатиця до акцентів мови окупанта
їхніх Акань і Окань включно з Бордюрами і Порєбрікамі, щоб відрізнити свого солдата від ворожого.
Також Савіку Шустеру не довелося б ображатися на Гриценка за те, що той сказав що Шустера як російськомовного прийдуть захищати зельониє человечкі ітд.
Дорогі російськомовні українці, зрозумійте просту істину, без єдиної державної мови Українська держава не має жодних шансів на майбутнє.
Хтось може дорікнути мені за високопарність, але насправді питання мови настільки велике, що без пафосу часом і неможливо обійтися.
