Автор Тема: Українська мова часів Київської Русі  (Прочитано 2527 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Українська мова часів Київської Русі
« : Серпня 13, 2019, 08:07:55 08:07 »
Коли 988 р. в Україні було прийнято християнство, Во­лодимир Великий, як записано в «Повісті врем'яних літ», «нача поймати у нарочитои чади Д'Ьти и даяти на учениє книжноє». Зрозуміло, що дітей князів, бояр, дружинників, купецтва, свя­щеників навчали в цих школах не мови смердів, а старосло­в'янської (тодішньої болгарської), якою були написані бого­службові книги, привезені з Болгарії. 1 перші вчителі були, очевидно, болгари. Родовиті учні опановували ту мову одні краще, інші — гірше, але вже між собою, щоб відрізнятися від простолюддя, спілкувалися якщо не чистою старослов'янською мовою, то старослов'янсько-українським суржиком (зразок такої мови подав І. Котляревський в образі возного в п'єсі «Наталка Полтавка»).

Для феодального суспільства було звичним явищем, коли верхи говорили однією мовою, а низи — іншою, наприклад, в Англії феодальна знать розмовляла французькою мовою, у

Франції — латинською, у Литві — німецькою, у Росії — фран­цузькою, в Україні (пізніше) — російською або польською, аби не «мужицькою».

На землях, завойованих київськими князями до прийнят­тя християнства, утверджувалася ще українська, або, як її тоді називали, руська, мова з усіма її граматичними й лексичними особливостями. Володимир Великий 983 р. ходив на литов­ське плем'я ятвягів (сучасна Берестейшина) і підкорив їх. Нащадки ятвягів і досі говорять українською мовою, і їхній діа­лект ближчий до наддніпрянської говірки, ніж, скажімо, чер­нігівський. Ще раніше русичами були завойовані інші ли­товські племена на північ від Прип'яті, з яких згодом сфор­мувалася •білоруська народність (а в українській народній па­м'яті вони так і залишилися литвинами — таку назву біло­русів зафіксовано зокрема й у «Словарі української мови» Б. Грінченка). Тож білоруська мова щодо граматики й лекси­ки надзвичайно близька до української. 1 старослов'янізми в ній трапляються дуже рідко, як і в українській. Лише фоне­тика білоруської мови великою мірою зберегла литовсько-лат­війські риси: дзекання, цекання, акання, м'яку вимову. Заво­ювання ж угро-фінських племен, де тепер розташована Росія, відбувалося головним чином після прийняття християнства: Суздаль — близько 1024 p., Ярославль — 1071 p., Рязань — 1095 p., Владимир на Клязьмі — 1108 p., Твер — 1135 p., Москва — 1147 р. Київські посадники, тивуни, дружинники несли сюди мову свого середовища, а не простонародну. Звідси в російській мові — не тільки книжній, а й розмовній, побу­товій — така велика кількість старослов'янізмів, фонетичних, морфологічних і лексичних. Старослов'янізми не привнесені в неї з книг, як це пояснюють деякі мовознавці (бо чому ж тоді українська мова не прийняла їх так щедро?), а становлять її первісну основу, органічні в ній.

З прийняттям християнства старослов'янська (інакше — церковнослов'янська) мова стала літературною мовою Київ­ської Русі. Нею пишуть державні документи, літописи, про­повіді, твори (найдавніші пам'ятки, писані живою, україн­ською мовою, з'являються лише в XVI ст. — записи народних пісень — та на початку XVII ст. — інтермедії Я. Гаватовича, вірші). З часом старослов'янська мова видозмінюється — на­громаджує в собі дедалі більше місцевих рис, і все-таки у своїй основі вона залишається старослов'янською (церковнослов'ян-

ською), далекою від народної. Цією мовою написано і «По­вість врем'яних літ», і «Слово о законі і благодаті», і «Руську правду», і «Слово о полку Ігоревім», і багато інших творів давньоукраїнської літератури. Останній в Україні нею писав Г. Сковорода. Тож судити за цими текстами про народну мову часів Київської Русі в усій її повноті — це те саме, що за творами М. Гоголя чи В. Короленка скласти уявлення про українську мову XIX—початку XX ст.

Як зазначав Л. Булаховський, «традиційне письмо, старо­болгарський склад словника, книжноцерковне коло понять та способів висловлювання думки — все це у великій мірі закри­ває від нас живу народну стихію південноруської (тобто ук­раїнської. — /. 70.) мови того часу, даючи їй виступити на поверхню лише більш-менш випадково»1.

Люди, які писали чи переписували книги, не могли по­вністю відгородитися від навколишньої народної мовної сти­хії, і в них мимоволі під її впливом проскакували описки, по­милки. На перших порах, коли вчителі були з Болгарії і гра­мотність була набутком вузького кола людей, це траплялося рідко. Пізніше відхилення від норм старослов'янської мови почастішали. Але це аж ніяк не означало, що саме в цей час шось змінилося в живій, народній мові — мовне явище, яке потрапило на сторінки книги, могло вже до того існувати сто­літтями. Взагалі, мова сама по собі змінюється дуже повільно: понад 160 років минуло від появи Шевченкового «Кобзаря», а шо змінилося за цей час в українській мові, зокрема у фоне­тиці чи граматиці? То чого б мова мала докорінно змінитися за 500 чи навіть 1 000 років? До речі, як стверджують спеціа­лісти, мова «Божественної комедії» А. Данте, хоч цей твір і написаний майже 700 років тому, дуже мало відрізняється від сучасної італійської, як і мова поеми Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», якій приблизно 800 років, мало чим від­різняється від сучасної грузинської.

Про те, шо в Київській Русі простий люд і, безперечно, Володимир Великий та Ярослав Мудрий разом зі своїми боя­рами розмовляли українською мовою, свідчать ті безумовно українські форми слів, слова й вислови, шо то тут, то там про­скакують крізь старослов'яншину в тодішніх текстах.

Дочка Ярослава Мудрого, королева Франції — Анна, 1063 р. підписала латинську грамоту слов'янськими буквами: Ана рьи-на, що відповідає латинському Anna regina (тобто Анна короле­ва). У підписі привертає увагу відсутність букви г, і це наво­дить на думку, шо Анна Ярославна в слові regina вимовляла не звук ґ, а звук, тотожний із сучасним українським г, для яхого в слов'янській азбуці не було позначення.

https://ukrainskamova.com/publ/zagalni_dani/istorija_ukrajinskoji_movi/ukrajinska_mova_chasiv_kijivskoji_rusi/3-1-0-6

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #1 : Серпня 13, 2019, 08:09:37 08:09 »
Софійський собор – серце України


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #2 : Серпня 13, 2019, 08:13:28 08:13 »
Лавришівське Євангеліє. Повернення (В. Мойсієнко)


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #3 : Серпня 13, 2019, 08:16:21 08:16 »
У Софіїському соборі показали унікальні написи на стінах


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #4 : Серпня 13, 2019, 08:18:40 08:18 »
Павло Гриценко про глибинні, історичні витоки української мови

Розповідь про те, коли і як починалась історія української мови від доктора філологічних наук, професора, директора інституту української мови НАН України, Павла Юхимовича Гриценка. Лише факти, докази того, звідки коли і як формувалася українська мова. А також про культуру письма і культуру писемності на теренах української території які сягають давніх давен.


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #5 : Серпня 13, 2019, 08:20:34 08:20 »
Українська мова в Київській Русі


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #6 : Серпня 13, 2019, 08:21:36 08:21 »
Українська мова є основою для русского языка


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча

Offline Lyubka

  • Newbie
  • *
  • Повідомлень: 36
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #8 : Лютого 20, 2020, 07:48:12 19:48 »
Треба всіх, хто каже, що українська мова штучна, носом товкти в графіті в Софіївському соборі! Там  наша мова ще тисячолітньої давності!

Offline Бувалий

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 47999
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #9 : Лютого 20, 2020, 08:04:59 20:04 »
Треба всіх, хто каже, що українська мова штучна, носом товкти в графіті в Софіївському соборі!
Там наша мова ще тисячолітньої давності!
:smiley24:

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #10 : Вересня 21, 2020, 01:02:34 01:02 »
Населення Київської держави розмовляло староукраїнською мовою – історик
01 березня 2020

https://www.radiosvoboda.org/a/30462192.html

Заступник директора Національного заповідника «Софія Київська», дослідник графіті В'ячеслав Корнієнко

У Київській державі, в Україні-Русі, окрім писемної церковнослов’янської мови, існувала розмовна мова, наближена до сучасної української мови. До того ж, уже тоді використовували українську «побудову» слів, і князь Володимир ніколи не був «князєм Владіміром». Про особливості української мови княжих часів Радіо Свобода розповів доктор історичних наук, заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко, який досліджує графіті (написи) Софійського собору в Києві.

– Ту мову ми називаємо староукраїнською. Зокрема, наш філолог Віктор Мойсеєнко, дослідник Реймського Євангелія, виявив: автор Євангелія переписав наявний текст, відтворивши особливості церковнослов’янської мови в українській редакції. Деякі уривки він писав так, як чув, – деякі виправляв, якщо бачив, що неправильну літеру написав, виправляючи її згідно канону церковнослов’янської мови.

Зазначу, що у мовних особливостях Реймського Євангелія – найближчі аналогії з найдавнішими графіті Софійського собору в Києві​

– А щодо написів (графіті) у Софійському соборі?

– Чимала кількість українізмів фіксується в XI-XII столітті: ми проводили підготовку до друку написів на хорах Софійського собору і, наприклад, там є напис XII століття «соромно бути», також є згадки про князя Володимира – і, до речі, на наших графіті він ніколи не був «князєм Владіміром». А кримінальні справи та торгові суперечки розглядали на суді, а не «на судє».

У написі про похорон князя Ярослава написано: «У 6562-ге (1054 році) місяця лютого 20-го успіння царя нашого в неділю у тиждень мученика Феодора». Тобто, успіння, а не «успєніє».

– То який висновок можна зробити?

– На підставі сукупності результатів досліджень та вивчення писемних пам’яток ми можемо впевнено сказати: у середовищі населення Київської держави розмовною мовою була та, яку можна назвати староукраїнською, як її філологи називають.

Взагалі, на сьогоднішній день на стінах Софійського собору ми зафіксували понад 7 тисяч графіті, виконаних такими мовами: церковнослов’янською української редакції, причому як кирилицею, так і глаголицею, грецькою, латинською, польською, вірменською, німецькою, чеською та англійською.

– Українська мова є соковитою, серед іншого, має чимало лайливих слів. Як ви думаєте, чи українці тоді лаялись?

– Звичайно, люди таку специфічну лексику знали. Ми на стінах Софійського храму деякі лайливі написи знаходимо, деякі з них дуже близькі до сучасної нецензурної лайки. Тим не менше, написів небагато – думаю, люди розуміли, що перебувають у храмі і то не місце «виявляти стосунки».

– Повернімось до церковнослов’янської мови: чому вона була такою популярною?

– Церковнослов’янська писемна мова була універсальною, її розуміли слов’янські народи: мова сформувалась на основі моравської й болгарської мов. Церковнослов’янська мова поступово втягувала у себе елементи розмовної мови, і на XIV століття розчинилась у розмовній українській мові.


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #11 : Вересня 21, 2020, 01:15:14 01:15 »
Графіті Софії Київської: "Г(оспод)и, помози рабу [своє]му Олисєєви Ивъкови".


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #12 : Вересня 21, 2020, 01:18:14 01:18 »
Графіті Софії Київської: "[своєм]оу Петрилови"


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #13 : Вересня 21, 2020, 01:23:50 01:23 »
Графіті Софії Київської: "Господи, помози рабу своєму Данилови"




Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #14 : Вересня 21, 2020, 01:30:15 01:30 »
Графіті Софії Київської: "Г(оспод)и помози рабоу с[в]оєму Гєоръгиєви [и] мєчникоу къ[н]ѧжоу Василь[о]ви"


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #15 : Жовтня 22, 2020, 03:36:03 15:36 »
У Софіїському соборі показали унікальні написи на стінах



Ще - українські написи на стінах Софіїського собору:

Див. з 8 хвилини:

Соловей співає (документальний фільм)



Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #16 : Жовтня 22, 2020, 03:53:49 15:53 »
З 9 хв. 30 с. :

https://youtu.be/rDErIyEQFGM?t=570

Ось цей запис текстом (у Хрестоматії з історії української мови X-XIII ст.):

https://archive.org/stream/hrestomatija2015#page/n155/mode/2up

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #17 : Грудня 17, 2021, 04:29:58 16:29 »
Таємниці графіті Софії Київської. Мова періоду України-Русі

https://www.radiosvoboda.org/a/tayemnytsi-hrafiti-sofiyskoho-soboru-mova-ukrayiny-rusi/31313007.html

Собор святої Софії у Києві або Софія Київська – це одна з уцілілих споруд часів України-Русі, зведена у другому десятиріччі XI століття (1011–1018 роки). Ця пам’ятка української архітектури та монументального живопису внесена до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Радіо Свобода з допомогою історика, фахівця з епіграфіки Вячеслава Корнієнка підготувало розповідь про написи на стінах собору...
...


Графічне відтворення напису з книги Сергія Висоцького «Давньоруські написи Софії Київської ХІ–ХІV ст.» Напис: «ГОСПОДИ ПОМОЗИ РАБУ СВОЄМУ ПАВЛОВИ». Молитовний напис завершується ім’ям у типово українському давальному відмінку «ПавлОВИ». «В українській мові від найдавніших писемних пам’яток і до 16–17 століття закінчення у давальному відмінку (-ОВИ) було твердим» – історик мови, доктор філологічних наук Віктор Мойсієнко

– То якою мовою писалися ці графіті?

– На сьогоднішній день серед дослідників не існує єдності щодо терміну, яким варто називати мову часів Руси-України. Найчастіше вживається термін , яким намагаються пояснити наддіалектну мову всіх слов’ян, що входили до складу Руси. З ідеологічної точки зору це використовують ті, хто говорить про «спільну колиску трьох братніх народів».
Терміном «давньоруська мова» в радянські часи замінили термін «церковнослов’янська мова», яка була спільною для населення Русі як мова писемності та Богослужіння (подібно латини для Західної Європи), але не була мовою спілкування.

Графіті Софії Київської писалися здебільшого церковнослов’янською мовою. Проте, у тих випадках, коли текст не передбачав сталої формули-кліше – люди писали так, як розмовляли.

Саме ці вкраплення розмовної мови до написів церковнослов’янською дозволяють зробити висновки щодо тієї мови, якою власне люди розмовляли.

З часом таких вкраплень ставало все більше й більше, із XIV століття в писемності запанувала «староукраїнська мова».

– Мови не виникають раптово, це тривалий процес. З якого часу ця «староукраїнська мова», на вашу думку, почала формуватися?

– Звісно, ця мова не виникла на порожньому місці. Це був певний процес, початки якого фіксуємо вже у писемних та епіграфічних пам’ятках від ХІ століття. В останніх до церковнослов’янського тексту потрапляли елементи розмовної мови, які прийнято називати «староукраїнською», що й дозволяє робити висновок про те, що саме нею розмовляло населення цього регіону (до речі, фіксуються в графіті й елементи розмовної мови вихідців із Чернігівщини та Новгородщини).

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #18 : Грудня 17, 2021, 04:31:23 16:31 »
Розглянемо ці вкраплення на конкретних прикладах.

Графіті про Боянову землю. Кінець ХІ – початок ХІІ століття.


Сучасний переклад «Місяця січня 30 на день пам’яті святого Іполита княгиня Всеволодова торгувала землю княгині Бояновою перед Святою Софією перед попами. А тут були попин Яким, Дмило, Пантелей, Стіпко, Міхалько Нежонатий, Михайло, Данило, Марко, Семьюн, Міхал Єлисавинич, Іван Янчин, Тудор Туубинов, Ілля Колпилович, Тудор Борзятич. І перед тими послухами княгиня Всеволодова купила землю княгині Боянової всю, заплативши за неї 70 гривен соболиних, що складає 700 гривень драничних» (утім, існують інші переклади та тлумачення цього напису)

У написі про купівлю Боянової землі форми написання імен послухів виконані відповідно до норм розмовної мови, а не церковнослов’янської, мають наприкінці не «єр» (ъ), а «о»: Данило, Марко, Михалько, Стипко (6-7 рядки).

Запис на південних хорах. ХІІ століття.

Текст «Господи, поможи рабу своєму Володимирові
на многая літа і прощення гріха на суді».
Не виключено, що це автограф Володимира Мономаха

У написі-молитві Володимира вжито «на суді».

Але найпромовистіше про це говорить напис про Андроника,
який мав звучати приблизно так:
«О горе тобі, Андроніче, ох тобі нібоже,
чему єсі зло створіл, то не відає нікто же, толі тє звілі Кузма».

Графіті про Андроника. Напис ХІ–ХІІ століть.
Автор у формі зітхання про нещасну долю Андроника
сповістив оточуючих про те, що саме Андроник
за велінням Кузьми зробив поганий вчинок щодо автора графіт

Насправді таких вкраплень дуже багато, це і закінчення в давальному
відмінку -ові, єві, і кличний відмінок із закінченням на «о»,
у власне збережені в сучасній мові слова «кволий», «поратися»,
«росзмаглитися» та інші слова, які й досі є в українській мові.

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #19 : Грудня 17, 2021, 04:32:37 16:32 »

Це «Малюнок качки» над ним надпис «псах Петро»,
тобто писав Петро, і вказаний рік написання «1076».
Як зазначає науковець, в цьому написі
ми бачимо притаманні українській мові «О».

Нарівні із писемними пам’ятками, де дослідники фіксують такі вкраплення,
графіті надають багато цінної інформації
для різник напрямків наукових студій.

Тож, протягом 2010–2020 років у 12 книгах був виданий
«Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.)»
http://archeos.org.ua/?page_id=2543
Там опубліковані усі виявлені під час досліджень
у 2006–2020 роках графіті Софійського собору.


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #20 : Січня 23, 2022, 06:57:56 06:57 »
Коли з’явилась українська мова, як говорили на Русі, мовні каліки з СРСР | Павло Гриценко | БЕЗ БРОМУ
https://localhistory.org.ua/videos/bez-bromu/koli-ziavilas-ukrayinska-mova-pavlo-gritsenko/

8:35

https://youtu.be/ORaC_3aLuEw?t=515



"- Наскільки давня? Де ці глибини?

- Про давність будь-якої мови ми можемо говорити за двома критеріями: перший – є писемні пам'ятки, де вона зафіксована; і другий критерій – коли ми шляхом зіставлення мов сусідів чи якоїсь мовної сім'ї, слов'янської сім'ї, бачимо, як могло постати те чи інше мовне явище (слово, фраза і таке інше) і коли це могло бути. Перший метод – документально-текстовий, другий – порівняльно-історичний. Цим займаються тисячі спеціалістів. Обговорюємо ми найдрібніші прояви звуків, форм, слів, значень. Тут інколи справді списи ламаються – у пошуках лише фактажу, у пошуках істини, у пошуках аргументації до тієї чи іншої позиції, тези.

На підставі порівняльно-історичного вивчення усіх слов'янських мов дійшли висновку, що до кінця V століття нашої ери – початку VI століття можна вважати, що ще існувала певна єдність слов'янських мов, яка дивергентно розходиться, бо ми знаємо про переселення, знаємо, куди і як ходили (це окрема тема, колись би варто її теж обговорити, щоб ми розуміли себе в контексті).

Так-от, від того моменту починається вже власна, окрема історія. То була передісторія – слов'янська єдність, а потім починається власна історія кожної слов'янської мови, і української зокрема.

І ніяка міфологія, що нібито була єдина давньоруська, а потім вона розпалася в XIV столітті, як нам нав’язували це все. Ми і досі не можемо розв’язатися із цього, тому що так нас зав’язали у той вузол – не тільки ідеологічно, а з великими наслідками, що дехто і досі перебуває у полоні тих ідей.

Українська мова на цих теренах давня. Українці на цих теренах автохтони. Це не прийдешнє покоління. Хай науковці їх називають антами, склавинами, мені байдуже. А чому? Тому що коли народ кидають з місця на місце, то тоді рухається його мова, мова структурно веде себе інакше. Вона рихла, деформована. Українська мова напрочуд цілісна структурно. Це ми маємо зрозуміти. В ній збереглася маса прослав’янської лексики, що засвідчено в етимологічних словниках.

Наші діалекти витягни звідти – такі речі можна знайти, що кажуть: “Боже, у вас таке є?!” Не вірять фахівці. Тому що немає таких фахівців, які би знали всі слов'янські мови і всі діалекти. Але коли ми зводимо цю інформацію воєдино...

Мені пощастило працювати з 1982 року в міжнародному колективі “Загальнослов’янський лінгвістичний атлас”, де ми на карти кладемо діалекти українські разом з діалектами усіх слов'янських народів. А карту не обдуриш, вона сама каже – от тобі зв'язки!

І що говорить цей міжнародний колектив, де працюють представники усіх слов'янських мов усіх слов’янських академій? Вони говорять про те, що українська мова є медіальна, серединна. Тому що, з одного боку, це зв'язки зі слов’янським півднем – сербська, болгарська, менше хорватська. Зі слов'янським заходом, не говорячи про те, хто безпосередньо контактує – поляки, чехи, словаки. А навіть і лужичани, і кашуби на Помор’ї. Спільні елементи є. І не говорячи вже про східних слов'ян, куди ми традиційно віднесені..."

___

Павло Юхимович Гриценко
— український мовознавець, доктор філологічних наук (1991), професор (1993), директор (2008) Інституту української мови НАН України, дійсний член НТШ (1995).

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4805
  • Стать: Чоловіча
Re: Українська мова часів Київської Русі
« Reply #21 : Липня 23, 2022, 01:41:27 01:41 »
КАК ВОЗНИК УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК? ПОЧЕМУ "МОСКВА" ЧИТАЕТСЯ "МААСКВА"? Лекция историка Александра Палия
ИСТОРИЯ УКРАИНЫ, НЕЗНАНИЕ КОТОРОЙ ПРИВЕЛО РОССИЮ К КРАХУ. Часть 24