От, бля, клімакс тітку накриває потужно і незламно
Всі справи так чи інакше треба вирішити, причому не самому з собою, а з кимось, хто від таких справ. І це не обов'язково щось 'неофіційне', типу сування бабла в кишеню
Отже, справи таки треба "парішать", з кимось хто "від справ".
Причому цей "від справ" зазвичай підключається не на тому етапі, коли вже вирішено інвестувати бабулєс в країну Х - а на тому, де розглядається можливість таких інвестицій кудись в зовнішній світ.
Цей чувак, "від справ", зазвичай підказує, куди суватися варто, куди не варто, а куди - "на свій ризик".
Робить він, "чєловєчєк від справ" оцей, грунтуючись на положняках свого відомства. Відомство це, зненацька, дипломатичне (ну тобто 50% чисті дипломати, 50% шпигуни дипломатичної спеціалізації).
Положняки цього відомства співпадають з положняком зовнішньої політики країни.
Й отак воно працювало й працює скрізь по світу. Приходить інвестор з баблом, чемно цікавиться особистою опінією пана дипломата "від справ", й той йому каже, що от з тими пацанами в нас дрючьба, жувачка й перезагрузка, з ними ми будемо працювати, ображати там особливо не будуть, а якщо будуть - зможемо "парішать". А з отими пацанами... ну, як хочете, але я б вам не радив.
Україна тут, звісно, йде великим виключенням. Там всю погоду зробив сраний клєрк. Дипломати США ніколи не казали своїм інвесторам "не інвестуйте туди особливо, там кійов за три дня, нутипонял, от краще тольятті, а туди - якщо тільки гроші нема куди подіти; ну й взагалі розглядайте це як сіру зону, яка тимчасово не рашка, але взагалі-то рашка". Й президент США ніколи не тюхав кийовскі каклєти. Все сталося випадково. Само якось по собі. Через клєрка
бо інакше доведеться жити в нецікавому реальному світі, де США робить Україні такі підлянки на рівному місці, й ще багато чого так само
на рівному місці зробити може, в принципі.