З особистих спогадів на тему. В роки розвалу совку, мій дядько вже був у "Просвіті", й тому в мене з 90 року були не солодкі русняві тюхи "історія для пятово класа", а серйозні та якісні книги, друковані в Канаді: Орест Субтельний й все таке інше.
Як не дивно, в ці роки вчителі історії рекомендували брати й читати саме ці джерела, але іншим дітям доводилося брати з бібліотеки (там вони з'явилися завдяки тій самій "Просвіті").
Мені подобалося читати, плюс через проблемі за здоров'ям в мене була купа вільного часу, тому книжки були прочитані по кілька разів. Після цього в мене більш ніколи у житті навіть приблизно не поставало питання, чи є народ кацапскій нам браттями.
Також тоді вперше постало питання, коли саме буде наступна війна між нашими країнами, оскільки чекати чогось іншого після прочитання цих книг було просто неможливо. В мене тоді не було ніякого дорослого уявлення про життя й такі інші речі, а Донцов мені в руки попав десь на два роки пізніше.