Кайфує - це коли нічим не переймається, з установкою 'все само розсмокчеться'. Несіння хріні в даному випадку не є обов'язковим
Кайфує, це в неадекваті. Я так бачу, що у вас дається взнаки походження, й пізнання в цій темі у вас дуже слабенькі
оце "нічим не переймається" - це усього лише соляно-похмурий напрямок каєфа.
Таким чином, кайфують:
- сходітєлі посередині
- шашличнікі
- менеджери ескалаційова
- пілігаворщікі
- люди, котрих потужно галюцинує картиною "в Європи всьо в порядкє"
й так далі. Є наприклад окремі випадки, котрі нагадують симптоматику "ширнувся галімим борщом" - коли людина пускає слину, лопоче щось про те, як подзвонить своєму другу блядіміру й парєшаєт за 24 години, потім верещить про мобілізацію з 18 років, а потім або обсирається (позитивний для людини розвиток подій), або корчиться в судомах (в цьому випадку все навпаки, й може здохнути).
Цей довбаний фєномєн часу набагато раніше за мене підмітили люди, котрі професійно займаються політичними оглядами. Прикладом, дякуючи div, дивилися ми відео з Портніковим, котрий в усіх місцях, де я зазвичай використовую термін каєфа, благає людей "повернутися до реальності". Ну він людина культурна, з аудиторією в сотні тисяч (тільки власною, а так мільйони дивляться й читають). Йому треба формулювати кульурствєнно. В мене випадок протилежний, мене читають три дідугана
та й між нами, оці все "повернення до реальності" та "рожеві поняши" - це абсолютно не передає сутності проблеми. З реальності може випасти поет, а в світі рожевих поняш може перебувати чотирирічна дитина. Ми всі маємо справу не з поетами, й не з чотирирічними дітьми. Ми маємо справу з дорослим бидлуватим нарідом, котрий напряму демонструє розумову дисфункцію, аналогічну результату отруєння наркотичими засобами.
Причому аналогія настільки пряма, що їм, як й реальним наркоманам, до всрачки хочеться продовжувати кайфувати, хоч там пожежа, хоч потоп.