А простіше було просто написати:
1. Я заробляюю нєхіле бабло.
2. Я багато доначу на ЗСУ
3. Я ганяю на байку. Але він мені за три роки набрид.
4. Я куплю новий байк. 1802 куба.
ПиСи....ти, зі своїми "душевними стражданнями".... Чорного і Білого.... попалився на точно вказаних "кубах".
Все точно ти описав, тільки що значе "попалився" ?
Попалився це коли необачно викрив те що хотів сховати подалі від оточуючих.
А що тут ховати коли тема носить виключно самовикривальний характер, більше того засуджує підлу сутність людської породи на власному прикладі щоб нікого не чіпати, Гг..
Заробляю ? Та заробляю бо працюю.
Але мій заробіток на фоні "головного психіатра ЗСУ" чи районного очільника ТЦК просто неспіврозмірні величини.
1802 см3.
Ну так. А що б ти подумав про людину, яка переживає біблейські трабли душі через мопед з 50 см3 ?
Нічого крім толерантного але презирства. Просто не помітив би і все. Або відчув жалість до убогого, а це найгірше..
Це кінець біографії...
1802 несе в собі багато моментів. Торкнуся тільки кількох.
Перш за все це естетика грубого металу, прирученого точною обробкою. Це як приручити лева який ходить на цирлах але може роздерти замить, коли ти зробиш помилку.
І це звук. Низькі вібрації двох майже літрових баняків. Ці вібрації пронизують тебе і навколишній простір. Через нього ти відчуваєш пульсацію простору
Це як осідлати носорога, який біжить хрипить гримить підкоряючись вершнику.
Це як осідлати паровоз.
Це звук з яким ти під'їхав на переговори до клієнта, а він в душі вже задумав мишиний писк про ціну щоб зменшити. Коли ти бачиш його кислу міну розуміння, що його замислений писк тут не чутний на фоні того що він чує. Гг..
Цей звук дівчата чують низом живота. Ти повільно котишся повз них. А вони вже біжать наввипередки щоб сісти позаду.
А ти плавно додаєш газу і в зеркало спостерігаєш на драму життя. Гг..
Сусіди. Вони не мають шансів забути про твоє існування, чи не вітатися чемно при зустрічі. Ти їм нагадуєш ввічливо кожен раз о сьомій ранку коли виїжджаєш по справах. Вони теж прокидаються, і йдуть робити щось корисне. Вони відчувають вдячність без ненависті.
Тебе ненавидять тільки лгбт і банять на форумі лгбт до 2030-го року
Але тема не про це. Тут суворе засудження метушливості людської душі.
Був такий пейсатєль. Сергій Довлатов. Досить непоганий, чеховського стилю розкриття суті через людські дрібниці.
По його сценарію зроблений фільм "Комедия строгого режима".
Якось він писав: "про які блять філософські проблеми буття можна теревенити, коли я вже три роки борюся зі спокусою купити собі з гонорару за нову книгу золотий перстень з рубіном десять каратів ?!"
