Немає в світі жодного випадку, щоб раніше пригноблена мова змогла відродитися шляхом винятково ліберально-толерантної популяризації. У тих країнах, де успішне відродження мало місце (напр., Чехія, Фінляндія), воно відбулося завдяки агресії. Зважте, я не кажу "насильства", а кажу "агресії". Здорової, конструктивної агресії, потужного, безкомпромісного просування мови в усі сфери життя. А там, де лише валандалися, де чмокали й плямкали про те, яка їхня рідна мова красива, яка вона виразна, яка стародавня, де лише закликали її любити й плекати, ця сама мова опинилась у глибокій жопі. Яскравий приклад — Ірландія. Свого часу президент де Валера казав, що хай краще буде невільна Ірландія з мовою, ніж вільна — але без мови. В результаті вони отримали друге. Фактично, отримали таку ж саму Англію, лише трохи приперчену католицькою вірою і кельтським фольклором.