Та зрозуміло. Змінитися завжди важче ніж зберігати усталений стан речей. Київ дійсно місто переважно російське. Це взагалі по-своєму феномен. Російськомовне місто посеред майже на 100% україномовної області.
українізація не може відбуватись насильницькі (верніше може, але не в нашому варіанті)
а раз вона не відбувається насильницькі, то існує далі мінімум 3 варіанти розвитку подій.
1) людина сама хоче українізуватись.
Тоді не зважаючи на оточення, обставини, відсутність чи наявність допомоги і тп її внутрішня самомотивація з часом дозволить вивчити мову цієї країни
2) людина не проти, але при цьому особливо нічого робити не хоче. Знайомий приклад - відсотків 90 не проти вивчити англійську\ін. мову, але зазвичай це залишається в стані "не проти" (навіть якщо людина спромоглась сходити кілька місяців на якісь непотрібні курси). Проте якщо ту ж людину кинути в англомовне\ін. мовне середовище, цілком можливо, що з цього щось буде

В цьому випадку державі необхідно якраз працювати над створенням такого середовища (ТБ\Газети\книги\курси ті ж.)
Але насправді над цим вже давно працюють сотні волонтерів - робимо все що можна. Приміром ви знаєте, що цього року маємо введення української мови на Сландо(теперішнім ОЛХ), Сокол, Комфі (Розетка ще тримається). Бренд Самсунг почав постачати до україни пралки(не виключено, що не тільки пралки) з українськими кнопівками. Не в останню чергу - це результат численних звернень до цих магазинів з приводу запровадження української мови спілкування з клієнтом
3) людина не хоче нічого змінювати.
Цей випадок треба залишити в спокої. Зрештою яка нафіг різниця, якою мовою буде спілкуватись людина, яка не хоче переходити на українську, якщо є величезний прошарок тих, хто не проти.