Автор Тема: Теза Московії: "русские и украинцы – один народ"  (Прочитано 175634 раз)

0 Користувачів і 10 Гостей дивляться цю тему.

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Кто придумал украинцев?
« Reply #390 : Березня 28, 2019, 04:17:45 04:17 »
усім русскім людям все ж добре відомо, що українців з їхньою мовою насправді вигадав австрійський генштаб.

Национальность Украинцы придумали в Австро-Венгрии :

http://ukrpravda.net/index.php?topic=47151.0


Offline leonpod

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1668
Цікава розвідка (натрапив у коментах КБ)

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
1573 рік.



Блез де Віженер. Хроніки і аннали Польщі.

"...Rutheniens, Bulgares, Polaques, Moscouites, Seruiens, Bosniens, Carniens, Coruatz, Bohemes, Moraues, Pomerans, Massógitiens, & Silesiens."

"...рутени (Rutheniens), болгари, поляки, московити (Moscovites), серби, боснійці, карнійці (тобто мешканці Карнії, сучасні словенці), хорвати, богемці, морави, померанці, масогіти (очевидно, мазовшани, мешканці Мазовії) та сілезці"

Минуле Русі-України в космографічних описах другої половини ХVІ ст. Становлення козацької тематики у французькій науковій літературі.
Луняк Євген
https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/History/UkrInFrenchStudies/Pre17Cent/Cosmographies.html










Offline leonpod

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1668
Те, про що пише вельми і вельми шановний пан ruthene мені і так відомо. Адже "Енеїду" нашого пана Котляревського я читав ще малим. Мовою, якою зі мною розмовляла бабуня, якою спілкувалися всі люди в селі. І це, зважаючи, що пан Котляревський написав "Енеїду" ще в ХVIII віці.
Мова парашинців - за їх же твердженнями - виникла під час Пушкіна. А це вже ХІХ вік. То що кому треба доводити?

АЛЕ

Робота пана ruthene - велика і потрібна - не має лишатися тільки тут, на форумі СУП.
Може хтось знайде меценатів, щоб впорядкувати і видати це для шкільної освіти?
Може будуть якісь інші ідеї про висвітлення джерел, що знаходить  пан ruthene, серед молоді?
Адже жаль буде, якщо все тут так і спочине.

Думаю, що ті, хто можуть  і знають, мусять звернутися до пана ruthene в "личку" з порадами і поміччю.

А ми маємо тут поміркувати про збереження цієї видатної розвідки на давнє майбутнє.

Ми - можемо, а отже - повинні це зробити!

Offline leonpod

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1668
В цій гілці форуму не розвідка про стародавність нашої мови. Тут - історія нашої любові до Неньки-України. Наші глибинні відчуття, що записані різними людьми і в різні часи.

Offline leonpod

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1668
Украина, о которой умалчивают российские СМИ. Продолжение


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
«Якою мовою молилася давня Україна» — В. Німчук




Спас Вседержитель, кiн. ХVIII ст. Чорнобиль
Прийдiте ко Мнi, всi труждающiїся i обремененнiї, i Аз упокою ви. Возмiте iго Моє на себе i научiтеся от Мене, якокроток єсм i смирен серцем, i обрящете покой.
(Пiдкресленi слова засвiдчують українську вимову ц.-сл. тексту)

Читати далі:

Якою мовою молилася давня Україна

https://parafia.org.ua/biblioteka/knygy-broshury/pravyla-ukrajinskoji-transliteratsiji-suchasnoji-tserkovnoslovyanskoji-movy/

або

https://parafia.org.ua/biblioteka/knygy-broshury/yakoyu-movoyu-molylasya-davnya-ukrajina-v2/

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Світлин багато вже викладено дотично цієї теми.

Ще:

Українці. 1799-1801 рр. Крістіан Готфрід Генріх Гейслер

Крістіан Готфрід Генріх Гейслер (нім. Christian Gottfried Heinrich Geißler) (26 червня 1770 Лейпциг - 27 квітень 1844 Лейпциг) - німецький художник, гравер на міді, ілюстратор, який працював в Росії в 1790-1798 рр.


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Стародавні графіті на стінах СофіЇ Київської



джерело

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Українська мова точно існувала вже в 11 столітті

Українська мова точно існувала вже в 11 столітті. Хоча, найімовірніше, вона ще на півтисячоліття старша. Але то припущення, а з 11 століття - факти.

Стіни Софії Київської дозволяють бачити на одному й тому ж матеріалі, як змінювалася наша мова упродовж останнього тисячоліття. Як виявляється, змінилася вона незначно, суттєво менше, ніж за той же час французька чи англійська мови.

За часів Київської Русі в літературі використовувалася церковнослов‘янська мова Кирила і Мефодія, що є діалектом болгарської. Натомість, українська мова була присутня в законодавчих збірках, князівських грамотах та в побутових написах.

Серед останніх були й чимало графіті Софії Київської. Чимало з них давно визнані наукою, введені в науковий обіг видатним вченим полтавчанином Сергієм Висоцьким.

Отже, що ми бачимо у графіті Софії Київської?

По-перше, закінчення (ові-, єві-) в іменах буквально в сотнях графіті: "Господи помози рабу своєму Ставърови", "Господи помози рабу своєму Борисови владьдцу", "Георгиеви и мечнику княжу Васильви", "Господи помози рабо поп своим Павлоу, Семенови, Кузови, Фомѣ, Пеоновѣ", "Господи помози рабу своєму Безуєві Івану отроку Добинича і Марієві (від чоловічого імені Марій) с ним", а також "Лазореви", "Григореви", "Григорієви", "Гаврилови", "Семенови", "Павълови", "Фсыпорови", "Даниловы", "Данилови", "Гнатови", "Федорови", "Феодорови", "Оугринови", "Василеви" тощо.

Характерне для української мови чергування "к" і "ц", "к" і "ч": "Господи помози Луцѣ владичину дияку".

Нагадаю, за часів Київської Русі церковнослов’янське "ѣ" читалося як українське "і". Наявні в "Слові о полку Ігоревім", а також у численних літописах різнонаписання на кшталт "дѣвицею – дивицею" свідчать про те, що ѣ у "Слові о полку Ігоревім" вимовляється як "і", "и".

В російській мові церковнослов’янське "ѣ" здебільшого трансформувалося в "е". Однак навіть у російській мові в коренях деяких слів, наприклад, у таких як "сидеть" – від церковнослов’янського сѣдѣти, "повелитель" – від повелѣти, "свидетель" – від вѣдѣти, дотепер збереглася споконвічна вимова.

Характерне для української мови заміна "ф" на "хв": "Сподоби мя грішнаго отче Хведа не поби сноуа зъ черньцями".

Характерні для української мови прізвища: "Іоан Сліпко", "інока Спысовича", "Иван Хоудый", "Жадько", "Неженович", "Янчин".

Чітка "ы" відповідно з правилами української фонетики: "роусьскый князь благый", "русьскыи кънягыни", "великый", "Всеволожа княгыня", "послухы" (свідки).

Кличний відмінок, властивий українській мові: "Святый Пантелѣмоне", "О горе тобѣ Андрониче охъ тобѣ небоже".

Українське закінчення дієслів "-ити", "-іти": "Бо суть ісъподоб поулучити млсть от тебе",

українське закінчення "у" в родовому відмінку однини чоловічого роду: "Аврам отмолися з того спору".

Властиве українській мові м'яке "ц" наприкінці слів: "чернця", "помилуй Валерця", "поможи Архипцю".

Типово українські фрази: "Никон псал въ неділу посередь съпаса","Господи помози рабу своєму Ігнатеви на пръзъвище ми има Саєтат", "Отпил крзу би ту коли" (автор графіті кається, що пропив у Києві корзно – плащ), "Попаше Коузьма порося" (автор кається, що їв у піст свинину), "мати не хотячи дѣтичя бѣжя гет".

Останню фразу в книзі Висоцького переклали так: "Мать, не желая ребёнка, бежала прочь…". А українського перекладу не потрібно.

Характерні для української мови імена: "Михалко", "Стипъко", "Гнат" поряд з "Ігнат", зрештою "Володимиръ" при згадці про смерть Володимира Мономаха, на тому ж стовпі храму, де є згадка про поховання його батька Всеволода.

Цікаво, що стародавні написи допомагають нам вивчати українську мову, а українська мова допомагає вченим вивчати стародавні написи.

Наприклад, на Софії Київської є повідомлення про купівлю "княгинею Всеволодовою" "Боянової землі" за 700 гривень "драницями": "А передъ тими послухы купи землю княгыни Бояню всю и вдала на неи семѣдесят гривѣнь соболии а в том драниць семѣсту гривѣнь".

Яких тільки гіпотез не висловлювали російські вчені щодо того, що таке "драниці", доки не згадали українську мову. Плату було внесено шкірками соболів, "драницями", десятина з якої пішла на Софію.

Мова графіті за своєю суттю є архаїчною українською, з домішком церковнослов‘янізмів, та, подекуди, грецизмів. Усе це XI-XIV століття. До речі, простий народ навряд чи широко використовував навіть ці обмежені іноземні вкраплення.





– Дослідження графіті показали, що в Києві розмовляли тією мовою, яку філологи називають "староукраїнською", – розповідає В'ячеслав Корнієнко. – Вона трохи відрізняється від сучасної української. Але в цілому були подібні словоформи, відмінювання слів і побудова речень.
 
Більшість написів виконані церковнослов'янською.

Але до цієї мови, яка є штучною для більшості людей того часу, починають потрапляти елементи розмовної мови оточуючого середовища.

Поступово вони починають домінувати, і у 14 столітті староукраїнська по суті повністю розчиняє в собі церковнослов'янську.

Серце України, або Як Софійський собор став головним храмом країни

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
- 1:09 :

"Г(оспод)и помоζи рабоу свωѥмоу Василѥви..."

 - 1:23




Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
- 0:49 :

В'ячеслав Корнієнко: "Серед форми написання імен - притаманні українській мові, тобто: Данило, Марко, Михалько, Степко..."




Offline Lina

  • Global Moderator
  • Ветеран форума
  • *****
  • Повідомлень: 10015
  • Стать: Жіноча
  • Камінці чудові, різнокольорові
Рутене, можливо Вас це зацікавить


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Рутене, можливо Вас це зацікавить...

Дякую, але... колись я Вам вже писав, що "є факт, який можна назвати - фактом. А припущення, по своїй суті, не є фактом, тому вони надають гарний привід лише для множення фантазій..."

uk.wikipedia.org/wiki : факт

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
24/04/2012

«Вірні кошові козаків жовтої тростини»
.
Як описані українці у досі не перекладених літописах Османської імперії

10/05/2012

«Посольські книги» Османів та землі «Украньї»

Олесь Кульчинський, сходознавець, перекладач

(Загалом чітка ідентифікація українців – це та особливість османських літописних джерел, що найчіткіше опонує імперським дискурсам істориків із сусідніх країн, де нас висвітлюють, самі знаєте як.)

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Re: Теза Московії: "русские и украинцы – один народ"
« Reply #406 : Вересня 13, 2019, 03:43:53 15:43 »

https://www.youtube.com/watch?v=xSXsTH1vOmQ

1)

с. 196.

"Весь южно-русскій народъ, сберегшій древнее имя народа
русскаго (Русьский народъ) и отличавшій себя отъ великорусскаго населенія (Москалей), составлялъ военное братство, которое раздѣлялось на двѣ главныя части, — на днѣпровскую Украину, или Гетьманщину, и Запорожье. Первая была создана судьбами всего южно-русскаго края, вторая же — насиліями Ляховъ. «По доволномъ же времени — говоритъ лѣтопись Самовидца — Ляхи, владѣящіе Кіевомъ и Малою Россіей), усовѣтовали въ работѣ и подданствѣ людей малороссійскихъ и украинскихъ держать. Но которые не приобыклі невольничей службѣ, обрали себѣ мѣсто пустое около Днѣпра низже пороговъ Днѣпровскихъ на житло (Чт. 1846, 1, лѣт. 2).
Запорожье,—говоритъ Куминъ,—служило точкою опорѣ козацкой и силѣ, и случай, въ родѣ счастливой войны козаковъ съ турками, могъ бы превратить Січъ въ столицу украинской республики, а окружавшія ее пустыни населить вольными казацками слободами, и тогда шляхетное господство въ Украинѣ пало-бъ съ развитіемъ громадзкой юрисдикціи на счотъ юрисдикціи шляхетской.»

с. 149.

"Висла и Бугъ отдѣляли западныхъ Славянъ, захваченныхъ Ляхами, отъ Славянъ восточныхъ, носившихъ различныя названія. То были Кривичи, сосѣдившіе Новгороду и Литвѣ, в составившіе центръ Литовско-русскаго княжества. Полочане жили по Двинѣ, Дреговичи между Припетью и Двиною; но Бугу Бужане, прозванные послѣ Волынянами, между Бугомъ и
Днѣпромъ Деревляне, далѣе на западъ Червонная Русь, а по Днѣпру земля Полянъ, заключавшая въ себѣ княжества Кіевское, Черниговское, Сѣверское. Въ землѣ Кривичей съ XI в. возникли независимыя княжества, и въ первой половинѣ XIII в. весь этотъ край перешелъ во владѣніе Литвы. Съ XV в. онъ получилъ одно общее имя Бѣлоруссіи. Въ 1320 году Гедиминъ, освободивъ Кіевъ отъ татаръ, присоединяетъ къ великому княжеству Литовскому и Кіевскую Русь, извѣстную съ XII в. подъ именемъ Украины (П. С. Л. II, 160), а впослѣдствіи Малороссіи."

Прыжов И.Г. История кабаков в России в связи с историей русского народа. Санкт-Петербург - Москва: Издание книгопродавца-типографа М. О. Вольфа, 1868. - с. 149, 196.

2)

с. 23.



Инородческая школа : сборник статей и материалов по вопросам инородческой школы / под общ. ред. Г. Г. Тумима и В. А. Зеленко. - Петроград : издание Н. П. Карбасникова, 1916. - с. 23.
« Останнє редагування: Вересня 13, 2019, 03:47:38 15:47 від ruthene »

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Те, про що пише вельми і вельми шановний пан ruthene мені і так відомо. Адже "Енеїду" нашого пана Котляревського я читав ще малим. Мовою, якою зі мною розмовляла бабуня, якою спілкувалися всі люди в селі. І це, зважаючи, що пан Котляревський написав "Енеїду" ще в ХVIII віці

Хіба пан Котляревський був першим, хто почав писати мовою, близькою до народньої?

Приклади:

Дума про Віденську битву 1683 року (Йосип (Іван) Шумлянський):

Послухайте, що з вас живо,
Яко войсковоє жниво
Нас молодцов омилило
І в неславу впровадило.

Жаль ся Боже на гетмана,
Самойловича Івана,
Що заказав християном
Пойти бити бісурманов.

Турком приязнь в том показав,
А козаком славу змазав,
Котру в полю батьки наші
Здобували бючи баші.

Отож бачиш, що ся стало:
І без тебе ся там жало
Корольови і Поляком,
Кавалїром і козаком.

Вийшли Турки всїми сили,
Щоб цісаря й Нїмцьов збили;
Король Нїмцьом посилкует,
Турком битву ознаймует.

Та в неділю барзо рано
Всїми труби заіграно,
Тяжко з гармат огня дано,
Од короля заволано:

„Нуте Ляхи, всі за мною,
Скочте щире з охотою!
Будут Турки утікати,
А ми будем їх рубати".

А од рана аж до ночи
Не оден там замкнув очи
І на крвавом полю зостав,
На віки ся з сьвітом розстав.

(Читати далі)

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Ще:

Олександр Падальський. Пѣснь о свѣтѣ / Піснь о Світі (перш. пол. XVIII сторіччя  (до 1737 р.):
(Виклад сучасною орфографією)

А хто на світі без долі вродиться,
Тому світ марне, як коло точиться.
Літа марне плинуть, як бистриє ріки,
Часи моподиє, як з дощу потоки.
Все то марне міняєт.

Ліпше би ся било нікди не родити,
Нижли мізерному на сем світі жити,
Албо, вродившися, скоро в землі гнити,
Щоби бездольному на світі не жити.
Нехай жалю не буде.

Ей, доле ж моя, где ти в той час била,
Коли моя мати мене породила,
Же мя тепер в світі ні в чом не ратуєш?
Тілько той пануєт, кому ти голдуєш,
А я, бідний, думаю.

Куди повернуся, не маю радості,
Тілько в очах сльози, а в серцю жалості.
Вийду межи людей, стою та думаю,
Що люде гуляют, як риба в Дунаю.
Ах, тяжкий мой жалю.

Сам же я не знаю, що маю чинити,
Як мні, мізерному, на сем світі жити.
Коли би мені крила орловиє міти,
Полетіл бим долі где своєй глядіти
На чужиє сторони.

Ах, світе марний, ти щастям керуєш,
Єдного міняєш, другого даруєш.
Інших людей садиш в дорогіє шати,
А другіє водиш в нестерпимих латах,
Рани серцю задаєш.

Ніхто чоловіка в нещастю не знаєт,
Коли он в кишені нічого не маєт.
А хочай би бил і честного рода,
Як не маш в кишені, запевне незгода,
Хоч би бил наймудріший.

Де ж ся чоловіку в нещастю подіти,
До кого он маєт главу приклонити?
Хоч інший пануєт, а не порятуєт
Не тілько чужина, але і родина
При нешасной годині.

(Читати далі)

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Інтермедії Якуба Ґаватовича 1619 року:

[ІНТЕРМЕДІЯ ПРО КЛИМКА І СТЕЦЬКА]

ОСОБИ:

Климко з горшками,
Стецько кота має в мішку на спині.


Климко

Що тут ти, побратиме, собі порабляєш?
Кажи мені — як живеш та і як ся маєш?

Стецько

Я тут не роблю нічого.
Ось іду до дому свого,
Та із тоєми горшками,
Як з своїми сусідами.

Климко

Та нащо так много маєш?
Либой, на жонку кидаєш?

Стецько

Нащо? Ци хочеш вірити,
Що люблю хороше жити?
Всього достаток варити,
Кажу, та ся не курчити
Так, яко пшиналєжаєт
Сподарові, що все маєт.

Климко

Бохме-сь, чоловік хороший!
Либой, маєш много грошей?

(Читати далі альбо ТУТ)

Можна навести ще багато прикладів.

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Інтермедії Якуба Ґаватовича 1619 року:

[ІНТЕРМЕДІЯ ПРО КЛИМКА І СТЕЦЬКА]


https://youtu.be/wAHvDoildzE

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Re: Теза Московії: "русские и украинцы – один народ"
« Reply #413 : Листопада 16, 2019, 03:22:29 15:22 »
Чья же ты мова руська?  :smilie5:  :smiley24:


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Re: Теза Московії: "русские и украинцы – один народ"
« Reply #414 : Листопада 17, 2019, 07:40:09 19:40 »
1)

с. 196.

"Весь южно-русскій народъ, сберегшій древнее имя народа
русскаго (Русьский народъ) и отличавшій себя отъ великорусскаго населенія (Москалей), составлялъ военное братство, которое раздѣлялось на двѣ главныя части, — на днѣпровскую Украину, или Гетьманщину, и Запорожье. Первая была создана судьбами всего южно-русскаго края, вторая же — насиліями Ляховъ. «По доволномъ же времени — говоритъ лѣтопись Самовидца — Ляхи, владѣящіе Кіевомъ и Малою Россіей), усовѣтовали въ работѣ и подданствѣ людей малороссійскихъ и украинскихъ держать. Но которые не приобыклі невольничей службѣ, обрали себѣ мѣсто пустое около Днѣпра низже пороговъ Днѣпровскихъ на житло (Чт. 1846, 1, лѣт. 2).
Запорожье,—говоритъ Куминъ,—служило точкою опорѣ козацкой и силѣ, и случай, въ родѣ счастливой войны козаковъ съ турками, могъ бы превратить Січъ въ столицу украинской республики, а окружавшія ее пустыни населить вольными казацками слободами, и тогда шляхетное господство въ Украинѣ пало-бъ съ развитіемъ громадзкой юрисдикціи на счотъ юрисдикціи шляхетской.»

Прыжов И.Г. История кабаков в России в связи с историей русского народа. Санкт-Петербург - Москва: Издание книгопродавца-типографа М. О. Вольфа, 1868. - с. 149, 196.

Вибачте шановне товариство, - я тілько зара помітив, що помилково надав хибне посилання на інший твір (то я тоді дивився як московити  :moskali: українців (українці ж *типу - так званий - "братній нарот"  :smilie5:) "черкасами" називали).

Ось правильне посилання на стор. 196 із цим текстом:
https://archive.org/stream/auzr03#page/n203/mode/2up

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Re: Теза Московії: "русские и украинцы – один народ"
« Reply #415 : Листопада 21, 2019, 08:25:21 20:25 »
Вибачте шановне товариство, - я тілько зара помітив, що помилково надав хибне посилання на інший твір (то я тоді дивився як московити  :moskali: українців (українці ж *типу - так званий - "братній нарот"  :smilie5:) "черкасами" називали).

Ось правильне посилання на стор. 196 із цим текстом:
https://archive.org/stream/auzr03#page/n203/mode/2up

Чи мені вже щось пороблено... ось воно, це посилання на стор. 196
https://archive.org/details/pruezhov/page/n203

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Інтерлюдії до драми Митрофана Довгалевського «Комическое дѣйствіе» 1736 року.
4-TUM INTERLUDIUM (четверта інтерлюдія)
http://litopys.org.ua/ukrinter/int08.htm#pod4

"Вииздить мужик з жидом на ярмарок, до которого виходять ксьонзи три — езуита, крижак да и барнадим. До всѣх их прійдеть москаль и запряжеть двох, а с третѣм сядеть и отидуть.

Мужик

Гей, соб! Якій кат, воле, тобѣ тепер стався?!

Жид

Поганяй зе свиденко! В дорозѣ не гайся!

Ну, поспѣсайся скоро в ярмарок, Іванце!

Мужик

Сиди ж бо, коли сѣдиш, остилій поганче!

Як покину, то озметь дяволова мати!

Жид

Як покинес, то не дам твоеи заплати.

Коли цѣло привезес, я платити буду.

Мужик

Я из горла видеру, як року добуду!

От бачиш, як хватався на ярмарок дуже!

Жид

Сцоб наперед c тасою А розобратись, друже!

Мужик

Уже ж бо тут роспинай, олендару, ташу,

А мы, вашець, бика поведем на пашу.

Жид

Скоро з вертайся c пасѣ, будес глядѣть ташѣ!

Мужик

А там же хто будеть доваровать кашѣ?

От еще я тобѣ щось забув исказати,

Бо Одарка велѣла дещо куповаты.

Жид

Сцо ж такое казала? Дай же на паперу!

Мужик

Отже, як там еси був, казала й бумберу

Купити, галку муштукову, и перцю,

Ладану, воску, калѣи, и курки да и ложечку черцю.

Жид

Кази з, сцо есце треба ик васему святу!

[Мужик]

Го, люлку и чубук добрій купити моему свату.

Ксонз

Niech będzie Jesus Christus pochwalony!

Жид

Bądzcie już zdrowy, oycowie wielbiony!

Prose na wudecke, prose, zwolte pyty!

Ксонз

Day no, żysiu, sam! Na ci sżostak bity!

My nie taki lud, iak syzma przeklęta!

2[-й ксьондз]

Prosże, oycze, powied, zkąd ta wiara wzięta?

3[- й ксьондз]

A co tut będziesż o wiarże dyszkurować?!

Słyszę, ydzie moskal. Tu będzie szturmować!

Москаль  :moskali:

Што здесь за шум? Што за крик? Да нет ли раздіоров?

1[-й] кcoн[з]

Cżekay no, waspan, my nie w twojm dworu!

Москаль :moskali:

Што болтаеш, скурвой син? Ти меня називаеш вором?

Да ище хвалисся здеся своим дваром?

Полно балтать! Мне нада дать скоро падводу!

Ксонз

My, mospanie, iestesmy nie takiego rodu."

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
Карнович Е.П. Родовые прозвания и титулы в России и слияние иноземцев с русскими. — СПб.: Изд. А.С. Суворина, 1886.

https://archive.org/stream/karnovych1886#page/n235/mode/2up

Дворянство Московії або Еліта вялікава русскаго народа

https://mysliwiec.livejournal.com/695173.html

ДВОРЯНСТВО






« Останнє редагування: Лютого 26, 2020, 03:46:00 15:46 від ruthene »

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5507
  • Стать: Чоловіча
НАЦИОНАЛЬНОЕ ТВОРЧЕСТВО